Мокк про все це чудово знав, але будучи шефом іншого відділу, не втручався в справи поліцейських, що займалися наркотиками. Тож у Ґабі Зельт його не знали, і ніхто не мав би звертати на нього надмірної уваги. Одначе тут Мокк помилився. Невдовзі по тому, як вони опинилися за дверима, прикрашеними вивіскою з рекламним написом «Das beste aller Welt, der letzte Schluck bei Gabi Zelt»,[26] і сіли на довгій лаві з погано обструганих дошок, до Мокка підійшов елегантний чоловік і провів наманікюреним пальцем по носі. Хоча Моккові цей знак був відомим, на його обличчі відбився подив: вперше в житті його прийняли за торговця кокаїном. Він швидко зрозумів причину: він забув зняти капелюха. Мокк зняв капелюха й відіслав чоловіка помахом руки. Спантеличений наркоман запитально глянув на Вірта й Цупіцу, але не помітив у їхніх поглядах навіть сліду зацікавлення.
Іще один чоловік сидів у капелюсі, та він був так зайнятий розвагами з дебелою жінкою, що важко було припустити, наче він прийшов до забігайлівки з якоюсь іншою метою. Цей добродій щохвилини сягав до великого акваріума й витягав з нього рибку. Тоді підносив її до грудей своєї подружки, а вона приймала тріпотливе створіння між свої великі голі груди. Тоді чоловік із тріумфальним вигуком занурював руку поміж цицьками й витягав звідти рибку. Кілька п’яничок і слізливий мандолініст мляво аплодувати цьому видовищу. Оплески були ріденькими, бо цей номер жінка демонструвала вже років із двадцять, і всі бувальці поганеньких ганделиків знали його аж надто добре. Від цього й повелося її прізвисько «Анна Золота Рибка». Мокк теж не вперше побачив цей жарт із «цицькатим дивом», а в любителеві риболовлі він безпомильно упізнав кримінального вахмістра Курта Смоложа, новоспеченого алкоголіка.
Мокк виплюнув на підлогу ковток паскудного пива, яке ледь чутно відгонило бензином, запалив цигарку й став чекати, коли Смолож його помітить. Невдовзі так і сталося. Смолож, повертаючись від акваріума, весело глянув на трьох чоловіків, які пильно приглядалися до нього, і його грайливий настрій де й подівся. Мокк підвівся, проминув Смоложа і, не кажучи й слова, рушив у бік туалетів, що містилися в темному коридорчику, захаращеному ящиками від пива й горілки. У кінці коридорчика були масивні двері. Мокк відчинив їх й опинився на крихітному подвір’ячку, на дні темного колодязя, за чиї стіни правили позбавлені вікон стіни трьох будинків. Він відхилився й підніс обличчя до захмареного неба, звідки повільно спадав білий пух. За мить біля нього стояв Смолож. Вірт і Цупіца залишилися в приміщенні, виконуючи наказ радника, який не бажав мати жодних свідків під час розмови з підлеглим. Мокк поклав Смоложеві руки на плечі і, незважаючи на сморід перегару, наблизив до нього обличчя.
— У мене сьогодні був важкий день. Уночі мене покинула дружина. Мій близький співробітник, що мав за нею стежити, цього не зробив. Єдина особа, якій я довіряв, не виконала мого таємного наказу. Натомість вона порушила урочисту, складену в церкві обітницю більше ніколи не пити.
Мокк не витримав смороду перегару й відвернув обличчя від Смоложа, встромивши тому в рота цигарку. Вахмістр захитався навсібіч, і неминуче впав би, якби не сперся спиною на цегляну стіну.
— Моя дружина мене зраджувала. Мій колега щось знає про це, але не хоче признатися, — продовжував Мокк. — Але зараз він мені про все розповість, а також про те, чому він почав знову пити.
Смолож провів пальцями по обличчю й відгорнув з чола вологі від снігу пасма волосся. Він марно силкувався їх зачесати. На його обличчі годі було щось прочитати.
— У мене був нині важкий день, — голос Мокка переходив на шепіт. — У моїх лещатах була циганка, гардеробник, шльондра й бандит. Я втомився, і мені набридло шантажувати людей. Не примушуй мене, аби я це робив. Я почуватимусь паскудно, коли притисну когось, хто був чи є мені близький. Позбав мене цього, прошу тебе…
Смолож добре знав, що Мокків шепіт віщує найвищий рівень допиту, зараз пролунають незаперечні аргументи. Згадка про Франціску підтвердила Смоложеві, що Мокк такими аргументами володіє.
— Тааак, — видушив він. — Оргії. Барон фон Гаґеншталь, Елізабет Пфлюґер і ваша дружина. Вони з бароном і між собою. «Кокс».