— Якщо справді настане такий час, я тебе звільню від цього, — сказав старший брат.
Тоді людина без язика підійшла до мене. Я знав, що він хоче задати мені те саме питання й почути від мене обіцянку про те, що коли я стану туси, я не буду вимагати від нього кланятись.
— Не потрібно мене питати, — сказав я, — усі знають, що я — дурень і не зможу стати туси.
Однак він уперто стояв переді мною, тож старший брат сказав:
— Ти справді дурень. Погодься і по всьому!
— Гаразд, — сказав я. — Якщо я коли-небудь стану туси, я дарую тобі статус вільного мешканця.
Однак ці слова також виявилися нестерпними для мого старшого брата.
— Все одно це вигадка, — сказав я. — Чому б не сказати?
Після цього Вангбо Єшей став на коліна перед моїм батьком і вклонився.
Туси віддав своєму новому рабу перший наказ:
— Записуй усі сьогоднішні події.
20. Чого мені слід боятись
У ті роки родина Мерці провела не одну війну, захищаючи свою монополію на сіяння маку.
І в кожній з них зброя нового зразка робила Мерці непереможними. Однак, зрештою, ми так і не змогли перешкодити іншим туси здобути річ, що зробила нас багатими й потужними. Минуло не так багато років, як квітки маку, мов вогонь, запалали на землях усіх туси. За таких обставин уже не тільки я, але й батько, і старший брат зрозуміли, що розпочинати всі ті війни було не варто.
Ви можете спитати усіх тих туси, як вони здобули макове насіння.
І вони вам скажуть, напевне ж, що його занесло вітром або принесли птахи на крилах.
На той час китайцем, який спілкувався з туси Мерці, був уже не уповноважений Хуан, а командир полку об’єднаних військ оборони на прізвище Цзян.
Уповноважений Хуан виступав проти того, щоб об'єднані війська оборони допомагали військам центру воювати з червоними китайцями[113], тож його перевели нібито на вищу посаду, що насправді було пониженням. Відтак він зробився сенатором від провінції — посада, яка не давала реальної влади. Оскільки уповноважений Хуан приніс родині Мерці удачу, то почувши, що він зазнав пониження, усі йому поспівчували. Цзян не був великим на зріст, однак мав кремезну статуру і ходив із двома пістолетами, почепленими справа і зліва на поясі. Він полюбляв жирну баранину й вино. Туси Мерці спитав його:
— Ти пишеш вірші?
Голос у Цзяна був гучним:
— Щоб я писав ті сучі вірші?! Думаєте, коли я ситий і мені нема чого робити, то я буду сидіти й ремиґати?
— Непогано! — сказав батько.
Однак Цзяну здавалося, що він недостатньо зрозуміло висловився, тож додав:
— Зневажте мене, якщо я коли-небудь писатиму вірші! Я тоді не буду другом туси!
Батько і старший брат загаласували:
— Цзян — наш друг! Ми — друзі Цзяна!
Батькові й старшому брату більше подобалось спілкуватись із цим чоловіком, ніж із уповноваженим Хуаном. Хоча при цьому вони не знали, що він — не тільки противник останнього, але й противник родини Мерці. Адже Хуан пропонував, щоб тільки один туси був потужним і домінував над рештою туси, а, на думку Цзяна, потрібно було дозволити всім туси мати ту річ, а також дати їм змогу отримати срібло й автомати, щоб вони винищили один одного. Коли тільки Цзян з'явився, квіти маку запалали, мов вогонь, на землях інших туси. У той рік ціна на опій знизилась більше, ніж уполовину. І чим більше падала ця ціна, тим більші площі туси воліли засівати маком. Так минуло два-три роки, й одного разу восени, після збору врожаю, туси помітили, що зерна не вистачить на їжу до наступного року. На землі туси насувалася подія, якої тут не було вже багато десятків років — смерть людей від голоду. Родина Мерці була заможною, тож увесь свій опій, який тепер мало що коштував, вона віддала на те, аби завезти з китайських земель зерно. Там саме йшла війна між червоною й білою арміями, тож зерно було далеко не дешеве, а ще й перевезення в наші землі додавало йому вартості.
З приходом весни родина Мерці направила скрізь своїх посильних, щоб вони розвідали, що будуть сіяти на своїх землях інші туси.
Весна спочатку приходить на південь; тамтешні туси по-старому засіяли великі площі маком. Туси Мерці посміявся з них, однак все ще не міг вирішити, що сіяти йому цього року — більше зерна чи більше маку, чи тільки сіяти зерно або — тільки мак. Прийняти рішення було нелегко, адже землі родини Мерці були розташовані посередині між землями інших туси. Якщо на південь весна приходила раніше, ніж до нас, то на північ вона приходила пізніше, і в очікуванні новин про те, що посіяли там, можна було змучитись. Я відчував у ці дні напруження, навіть більше, ніж у часи будь-якої з макових воєн, адже тоді ми анітрохи не сумнівались, що зможемо отримати перемогу, однак нинішня ситуація була зовсім іншою. Якщо північні туси ще не почали сіяти, ми можемо пропустити сезон польових робіт, і тоді косити стиглу пшеницю доведеться в сезон дощів, а кукурудза достигне вже під заморозки. Усе це означатиме, що ми залишимось без врожаю, що навіть гірше, ніж посіяти одне й те саме з іншими туси.
113
Період з 1916-го по 1928 рік в історії Китаю визначається як час мілітаристів, коли білим — мілітаристським силам Півночі і Центру Китаю протистояв червоний — Перший об'єднаний фронт — союз партії Гоміньдан і Компартії Китаю (розпався 1927 р.).