Здаля почувся свист. На нього й попрямували Зландій з Посіпакою.
А з-за товстелезного дуба за ними стежив казковий детектив Бровко Барбосович.
— Та-ак! — почухав він себе лапою за вухом. — Заарештовувати їх ще рано. Хай приведуть мене до Ковалів Щастя. А там буду ловити їх на гарячому! Слідство триває!
І Бровко Барбосович продовжив переслідування.
А тим часом Баба Свистуха пританцьовувала перед кліткою з Ковалями Щастя і весело співала:
Затим вона пронизливо свиснула, і в клітці перед братами з’явився стіл із смачними наїдками та напоями.
— Їжте, пийте і гуляйте. Тільки куйте мені оті щастинки-золотинки. І я для вас нічого не пошкодую! Житимете в мене, як у раю! Все матимете! — говорила Баба Свистуха.
— Нічого нам не треба! Звільніть нас! — відповіли брати.
— От уперті! Звільнити я вас не можу! Та й нащо вам свобода, як ви все матимете?
— У неволі кувати не будемо! — категорично сказали брати. — Щастя у неволі не кується!
— Ото непоступливі! — вигукнула Баба Свистуха. — Як ви так, то і я…
Баба свиснула, і стіл із наїдками та напоями зник.
— Нікуди не дінетеся! — мовила Баба Свистуха. — Голод і спрага примусять вас підкоритися. Нічого не дам, поки не почнете кувати.
— А казала, що добра! — похитав головою Майстер Тік.
— І ми повірили! У добру відьму повірили! — зітхнув Майстер Так.
— За добро слід платити. Заробити треба добро, — сказала Баба Свистуха. — Поголодуйте, поголодуйте — тоді побачимо.
І тут раптом…
ВІДЬМА ВСЕ ВІДАЄ
І тут раптом з’явилися Дід Мороз і Снігуронька. Не справжні, звичайно, а перевертні — чаклун Зландій та його прислужник Посіпака.
Баба Свистуха здригнулася, втягнула носом повітря і підозріливо спитала:
— Ви хто такі і що вам треба?
— Та ви що? Не бачите? — вигукнув Майстер Тік.
— Це ж Дід Мороз і Снігуронька! — вигукнув Майстер Так.
Баба Свистуха знову втягла носом повітря і махнула на братів-ковалів рукою:
— Це ви нічого не бачите! А я все бачу, все відаю, бо я — відьма. Це — перевертні!
Баба Свистуха свиснула і тицьнула пальцем на Діда Мороза — Зландія:
— Ану, перевертню, перевернись — ногами догори, а головою вниз!
Але Зландій, з якого одразу злетіла машкара Діда Мороза, вигукнув, тицьнувши пальцем на Посіпаку:
— Переводжу заклинання — виконай її бажання!
Посіпака, з якого теж одразу злетіла машкара Снігуроньки, перевернувся догори дригом.
А Зландій швидко промовив:
І Баба Свистуха закрутилася дзиґою на одній нозі. Але, крутячись, вона свиснула й вигукнула:
І Зландій теж закрутився дзиґою.
Баба Свистуха, крутячись, вигукнула:
Зландій у відповідь вигукнув:
На що Баба Свистуха закричала:
Та Зландій, люто засичавши, скрикнув:
Зландій вже приготувався вигукнути вбивче заклинання, аж тут з’явився Бровко Барбосович.
КАЗКОВА ПОЛІЦІЯ
— Руки вгору! Казкова поліція! Ви заарештовані! — вигукнув Бровко Барбосович.
І Зландій та Баба Свистуха вмить перестали крутитися, гепнулись на землю і сіли з піднятими догори руками. Посіпака перекинувся з голови на ноги, сів і теж підняв руки.
Бровко Барбосович по черзі начепив їм наручними. Тоді відчинив чарівним ключем клітку, випустив звідти Ковалів Щастя і натомість посадив у клітку бабу Свистуху, Зландія і Посіпаку. І знову замкнув клітку чарівним ключем. Баба Свистуха, Зландій і Посіпака навіть не думали опиратися. Бо і у Казковому світі діють свої закони і свій правопорядок. Якщо казкова поліція когось заарештовує, то яким би ти не був наймогутнішим чаклуном або найхитрішою відьмою, вмить втрачаєш свою чарівну силу і мусиш підкоритися.
І Бровко Барбосович урочисто сказав:
Ковалі Щастя повернулися до Чарівного Замку Годин.
Вони вистукують своїми золотими молотками по золотому ковадлу і співають:
Дід Мороз розклав у новорічні подарунки щасливі щастинки-золотинки і пішов вітати всіх дітей із Новим роком.
Ти теж, друже, у своєму новорічному подарунку серед цукеркових обгорток бачив маленьку щастинку-золотинку. Вона одсвітилася від обгортки і зникла. Це дарунок від Ковалів Щастя. До наступного року вони знову накують багато щасливих хвилинок.