Такі співставлення нацизму із сіонізмом велися в комуністичній Польщі разом із Шестиденною війною в червні 1967 року, але проявилися вони вповні тоді, коли наступної весни польський режим розпочав репресії проти опонентів. Польські студенти, що протестували проти заборони на виконання вистави, 8 березня 1968 року скликали мирне зібрання проти режиму. Тоді режим затаврував їхніх очільників як «сіоністів». За рік до того євреїв у Польщі названо «п’ятою колоною», що підтримує ворогів Польщі за кордоном. Тепер євреїв, що їх знову називали водночас «сіоністами» і «космополітами», звинувачували у всіх проблемах Польщі. Як і в Радянському Союзі, суперечність між термінами «сіоніст» і «космополіт» була лише позірною: «сіоністи» начебто підтримували Ізраїль, а «космополітів» начебто вабили Сполучені Штати, але і одні, й інші були союзниками імперіалістів, а отже, ворогами польської держави. Вони були чужинцями і зрадниками, яких не цікавила Польща і польськість[751].
Через такий спритний виверт польські комуністи привласнили поширений у Європі старий антисемітський аргумент. У довоєнній Польщі доволі поширеним був нацистський стереотип про «юдеобільшовизм», і думка, притаманна самому Гітлерові, про те, що комунізм був єврейською змовою. Відчутна роль польських євреїв на початках комуністичного режиму хоч і була наслідком дуже особливих історичних обставин, не сприяла розвінчанню популярного ототожнення євреїв із комуністами. Тепер, навесні 1968 року, польські комуністи використали цей стереотип, ствердивши, що біда сталінізму — у його єврейськості. Якщо у комуністичній Польщі в 1940-1950-х роках щось пішло не так, то винні в тому євреї, які мали надто широкий контроль над партією і таким чином викривили цілу систему. Окремі комуністи — підказували імплікації — справді завдали полякам кривди, але ці комуністи були євреями. Відтак польський комунізм можна було очистити від таких людей — чи принаймні від їхніх синів і дочок. Таким чином, режим Гомулки спробував перетворити комунізм на явище етнічно польське.
Рішенням могла бути лише чистка — усунення євреїв із громадського життя і політично впливових посад. Але хто був євреєм? У 1968 році студенти з єврейськими прізвищами отримували непропорційно багато уваги у пресі. Польська влада вдалася до антисемітизму для того, щоб ізолювати студентів від решти населення, і організувала величезні зібрання робітників та солдатів. У заявах очільників країни польський робітничий клас став етнічно польським робітничим класом. Та все було не так просто. Режим Гомулки радо вдавався до єврейської наліпки, щоб позбутися критики як такої. За партійним визначенням, євреєм був не завжди той, чиї батьки були євреями. Кампанію характеризувала певна неясність щодо євреїв: часто «сіоністами» ставали інтелектуали та незручні для режиму особи[752].
Кампанія була з розрахунку несправедливою, навмисно провокативною і абсурдно беззмістовною історично. Тим не менш, вона не була вбивчою. Антисемітські тропи польського комунізму нагадували пізній сталінізм, а отже, і знайомі з нацистської Німеччини стереотипи. Однак жодного плану вбити євреїв не існувало. Хоча з «антисіоністькою кампанією» можна пов’язати принаймні одне самогубство, а також побої багатьох людей, нікого не вбито. Режим здійснив 2 591 арешт, скерував ще декілька сотень студентів у віддалені від Варшави гарнізони, а кількох студентських активістів засудив до ув’язнення. Близько 17 тисяч польських громадян (більшість, але не всі мали єврейське походження) прийняли від режиму пропозицію отримати квиток в один бік — і виїхали з країни[753].
753
Щодо статистики заарештованих (2 591 особа), див. Stola, "Hate Campaign," 17. Щодо Гданського вокзалу, див. Eisler, "1968," 60.