Життя бджолиної сім'ї дуже цікаве, поведінка бджіл і їх різностороння робота часто викликають у людей подив, і вони приписують бджолам людські почуття (радість, горе, любов і т. д.). Проте таке уявлення про бджіл не є правильним, бо мислення і праця (розумні дії) властиві тільки людині. Карл Маркс у своїй геніальній праці «Капітал» писав: «...бджола будовою своїх воскових комірок лишає позаду деяких людей-архітекторів. Але й найгірший архітектор від найкращої бджоли з самого початку відрізняється тим, що перш ніж будувати комірку, з воску, він уже збудував її у своїй голові»[8].
Бджоли щороку дають людині мільйони пудів меду, воску — незамінну сировину для промисловості і медицини, прополіс — бджолиний клей; крім того, в останні роки навчилися відбирати у бджіл великі кількості квіткового пилку — чудового білково-полівітамінного продукту живлення. Винятково велика роль бджіл-трудівниць у перехресному запиленні ентомофільних (комахозапильних) рослин; завдяки цьому значно підвищується врожайність зернових і кормових, олійних і технічних, плодово-ягідних, баштанних і овочевих культур. В народі називають бджіл «крилатим врожаєм». Досягнення бджільництва в СРСР були показані на Всесоюзній сільськогосподарській виставці.
Геніальний фізіолог І. П. Павлов у передмові до книги проф. Б. М. Шванвіча «Комахи і квіти в їх взаємовідносинах» писав: «Автор докладно розповідає про дуже цікаві досліди над комахами... Ці досліди стосуються не тільки стереотипної, природженої, так званої інстинктивної діяльності їх, але й діяльності, що має в своїй основі індивідуальний досвід.
Таким чином, і в цих тварин (бджіл — Н. І.) два види поведінки: вища і нижча; індивідуальна і видова. Зрозуміло, що механізм першого — найбільша проблема для людського розуму і розширення дослідження його на різноманітних районах тваринного світу — істотний ресурс для розв'язання її»[9].
Як бджоли виробляють мед
Кожний спостерігав, як у літній сонячний день бджоли кружляють над квітами, з яких збирають солодкі крапельки нектару. Щоб виробити 100 г меду, бджола повинна відвідати приблизно мільйон квітів. Вона хоботком збирає з квітів нектар і наповнює ним медовий шлуночок (мал 2.), після чого летить у свій вулик. Бджола може пролетіти за годину 65 кілометрів, тобто швидкістю вона може змагатися із швидким поїздом. Навіть з ношею, що дорівнює 3/4 ваги її тіла, бджола пролітає 30 кілометрів за годину.
Л. М. Толстой, який чудово знав життя бджолиної сім'ї, в романі «Анна Кареніна» писав: «В прозорій тиші ранку чутно було найменші звуки. Бджілка із свистом кулі пролетіла мимо вуха Левіна».
Для збору 1 кг меду бджолі треба принести 120 000— 150 000 нош нектару. Якщо квіти, з яких бджола бере взяток, знаходяться за 1,5 км від вулика, то бджолі-трудівниці, яка пролітає з кожною ношею 3 км, доведеться проробити шлях від 360 000 до 450 000 км. Ця відстань у 8,5—11 разів більша від кола земної кулі по екватору.
Щоб попасти у вулик, бджола проходить через льоток (вхід у вулик) мимо бджолиної «сторожі», яка стежить за тим, щоб чужа бджола або інша комаха не проникли у вулик. У вулику бджолу зустрічають інші бджоли — приймальниці нектару. Приймальниця звільняє бджолу-збиральницю від нектару і деякий час зберігає цей нектар у своєму медовому шлуночку, де він підлягає складній переробці, яка почалася ще в шлуночку у бджоли-збиральниці.
Коли бджола-приймальниця розсуває верхні щелепи і висуває трохи вперед і вниз свій хоботок, на поверхні останнього з'являється крапля нектару. Потім бджола-приймальниця проковтує цю краплю знову в медовий шлуночок, а хоботок складає і ховає. Ця процедура, тобто періодичне випускання крапельки нектару на трохи висунутий хоботок і втягування її назад у медовий шлуночок повторюється 120—240 разів. Тільки після цього бджола відшукує вільну шестигранну воскову комірку, куди й відкладає краплю нектару. Проте з цієї краплі ще не вийшло крапельки меду: інші бджоли продовжуватимуть складну роботу по перетворенню нектару в мед.
Коли бджоли-приймальниці бувають завантажені роботою, бджоли — збиральниці нектару підвішують свій вантаж — краплю нектару — до верхньої стінки воскової комірки. Це дуже цікавий і практично важливий спосіб, бо висячі краплі мають велику поверхню випаровування, завдяки чому з нектару інтенсивно випаровує волога. В нектарі міститься від 40 до 80% води, а для того, щоб приготувати мед, бджоли повинні видалити іноді до 3/4 Цієї води. Останнє досягається тим, що кожну краплю бджоли багато разів переносять з однієї воскової комірки в другу, третю і т. д., доти, поки випарує частина вологи і недозрілий мед (напівфабрикат) стане густим. При цьому слід відзначити, що у видаленні зайвої вологи з нектару бере участь багато бджіл, які помахами своїх крил (26 400 помахів кожна за хвилину) створюють додаткову циркуляцію повітря у вулику, що прискорює процес випаровування.
Крім такого суто механічного згущення нектару, відбувається також згущення його в медовому шлуночку бджоли. На думку академіка І. О. Каблукова, вода з нектару всисається клітинами медового шлуночка бджоли, попадає в кров (гемолімфу), потім через мальпігієві судини [10] в пряму кишку і видаляється з її організму. Таким чином, в організмі бджоли-трудівниці крапелька нектару зменшується в об'ємі внаслідок всисання води клітинами медового шлуночка. Крім того, в організмі бджоли крапелька нектару збагачується ферментами, органічними кислотами, знезаражуючими речовинами тощо. Крапелька нектару з медового шлуночка бджоли знову попадає у воскову комірку — і так повторюється доти, поки нектар не перетвориться в мед. В дозрілому меду міститься вже тільки 18—20% води.
Наповнені доверху медом воскові комірки бджоли запечатують восковими кришечками і в такому вигляді мед може зберігатись протягом багатьох років. Одна бджолина сім'я збирає за літній сезон до 150 кг меду.
Відомо, що коли бджолам дають можливість збирати нектар з квітучих рослин якогось одного переважного виду, то вони будуть виробляти мед більш або менш однорідним. Назва сорту меду відповідає назві тієї рослини, з якої бджоли збирали нектар.
Стільниковий мед — найцінніший за смаковими якостями і найдорожчий за вартістю, бо він перебуває в природній тарі — стільникових комірках, зроблених самими бджолами.
Треба спинитися також на медовій паді. Розрізняють паді рослинного походження, що називаються медяною росою і зустрічаються рідко, і паді тваринного походження. Паді тваринного походження — це багаті на цукристі речовини рідкі випорожнення деяких комах (попелиці, листоблішки, червеці тощо). Бджоли охоче збирають ці випорожнення і переробляють на мед. Медова падь використовується в харчовій промисловості (переважно в кондитерській, бродильній тощо).
Тільки дегустатор може без лабораторного дослідження[11] за своєрідним ароматом і смаком визначити, що в даному сорті меду міститься падь.
Отруйний, або «п'яний», мед
Отруйний мед був відомий з давніх давен. Давньогрецький полководець і письменник Ксенофонт Афінський в історичному оповіданні про відступ 10 000 греків з Малої Азії докладно спиняється на епізоді, коли воїни, поївши в Колхіді меду, захворіли: «бджолиних вуликів там було надзвичайно багато, і всі солдати, які їли стільниковий мед, непритомніли, захворювали на блювання і понос; жоден із них не міг триматися на ногах. Ті, що з'їли багато — як божевільні, а кілька осіб, здавалось, були при смерті. І всі вони лежали на землі ніби після поразки; і настав загальний сум. Другого дня виявилося, що ніхто не вмер, і захворілі опритомніли в ту саму годину, в яку знепритомніли напередодні, а на третій і четвертий день вони встали, але почували себе як після приймання ліків».
10
Мальпігієві судини є органами виділення бджоли і відповідають за функціями ниркам хребтових.
11
Для визначення медової паді або її домішки в натуральному меду застосовується спиртова реакція. До розчину меду в дистильованій воді (1:1) додають 6 частин 96% спирту ректифікату. Помутніння розчину свідчить про наявність паді в меду Кандидат сільськогосподарських наук В. А. Темнов запропонував похідну лабораторію для кількісного визначення паді в меду.