Босвелл подумки брутально вилаявся, і Естер на мить усміхнулася, перш ніж говорити далі:
— Так, мій лорде, ти збираєшся викрасти його дружину, а не лише повернути свою!
Френсіс засміявся.
— Що воно такого є в цій дівці, що всі чоловіки, які закохуються в неї, прагнуть узяти її за дружину? — гигикав він. — Мій бідний кузен не встиг іще побратися зі своєю данською нареченою, з якою мав породичатися з політичних міркувань, як уже почав змушувати Кат зайняти місце його maitress еn titre[32]. Її перший чоловік Патрик Леслі мало не рік ганяв за нею по всій Шотландії, перш ніж нарешті не привів її до вівтаря. І я — допоможи мені, Господи, — опинився у вигнанні без мого майна, удалині від вітчизни, бо, крім усіх інших, сфальшованих обвинувачень, прагнув узяти її за свою дружину. І тепер ви кажете, що Цикалазаде-паша просив дозволу своєї високорідної оттоманської дружини взяти мою дружину за свою?
Хрипкуватий сміх старенької приєднався до дзвінкого реготу Босвелла. Заспокоївшись нарешті, вона витерла сльози з очей і сказала:
— Утілимо наш задум через кілька днів.
Частина VIII
Втеча
Розділ 57
Вона намагалася вирватися з темряви, із задухи, що поглинала її, відірвати ту жорстку руку, що затискала їй рота. До тями її привів голос, надзвичайно знайомий, рідний голос, що шепотів їй на вухо:
— Тихо, кохана! Це я. Це Френсіс!
Її очі відразу ж розплющилися, а потім здивовано розширилися, коли вона побачила бороданя, що схилявся над нею. Рука зникла. Намагаючись віддихатися, вона схлипувала крізь сміх:
— Чорт мене забирай, Босвелле, тебе просто не відрізнити від султана! — Потім із її очей потекли сльози й вона кинулася йому в обійми, тихо плачучи.
Міцно притискаючи її до себе, він гладив рукою волосся й ласкаво піддражнював її:
— Мені що, узагалі не можна поїхати заробити якусь копійчину на життя, мадам, щоб тебе тим часом не захопили пірати? Добряче мені довелося поганятися за тобою, навіть не сумнівайся! — Її плечі почали здригатися ще дужче. — Любонько моя, усе гаразд, — заспокоював він її. — Я прийшов, щоб забрати тебе додому. Досить плакати, дівчинко. Ти таки сміливо поводилася. Естер Кіра розповіла мені, як добре ти трималася.
Вона вивернулася з його обіймів і підняла до нього перекривлене обличчя.
— Ти кохаєш мене, Босвелле?
Він якусь мить дивився на неї приголомшено, а потім задумливо мовив:
— Так, треба поміркувати. Я перетнув три моря й дві протоки. Тепер мені треба повернутися й пройти тим самим шляхом, та ще й із двома жінками на шиї. Це буде просто неймовірне диво, якщо ми живими дістанемося до Італії! Либонь, я все це роблю тому, що це дуже весела пригода? Господи, мадам, як ти гадаєш?
— Я змордована, Босвелле. Я страшенно змордована. Я була улюбленою дружиною візира. Ти досі хочеш, щоб я повернулася?
Він був засміявся, а потім знову став серйозним.
— Моя безмежно чесна Кат. Думаєш, я не уявляю, як тобі тут жилося? Анжела ді Лікоза дохідливо пояснила мені, що за людина її брат. Якби єдиним, що мені потрібно, було тіло в моєму ліжку, Кат, я міг би — хоча, зізнаюся, це було б непросто, — знайти замість тебе іншу жінку. — Він накрутив її золотаве волосся на свою руку й притягнув її до себе. Його губи ніжно торкнулися її вуст, і в теплих сапфірово-синіх очах засвітилася усмішка. — Але тоді, моя найдорожча, кохана моя, хто б лаявся зі мною гельською мовою, хто б допомагав виховувати наших дітей, хто згадував би зі мною Шотландію нескінченними зимовими вечорами в усі ті довгі роки, що чекають на нас?
Вона схопила його губу зубами, і її повіки стислися в марній спробі стримати гарячі сльози, що знову потекли її щоками.