— Ви ніколи не затримувалися надовго на жодній роботі, чи не так? — провадила Жанна. — Ви бралися до будь-якої праці; заробляли собі на життя усіма можливими способами. Почали з того, що продавали місцевим пабам музичні автомати та пінбольні столи. Тоді вам було сімнадцять років. Згодом ви стали боксером і мандрували країною, виступаючи на ярмарках. У віці між двадцятьма трьома та двадцятьма п'ятьма в вашому житті тривав період неробства. Тоді ви заробляли достатньо грошей, граючи у більярд. Згодом ви стали гідом і возили групи американських туристів Парижем і Берліном. Ви вільно розмовляєте французькою та німецькою. Коли ця робота вам, зрештою, набридла, ви влаштувалися охоронцем до одного заможного американського дивака, який втелющив собі в голову, ніби хтось замовив його вбивство. Це відбувалося у довоєнні роки. Усе правильно?
— Одне-два моїх заняття ви проґавили, та це пусте, продовжуйте, — сказав їй Коррідон. Він був вражений, однак старався цього не показувати.
— До тих занять я невдовзі дійду, — сказала дівчина, опустила погляд на свої руки, поміркувала якусь мить, а тоді підвела очі: — 1938 року певна особа, пов'язана з британським Форін-офіс[17], найняла вас для того, щоби викрасти документи у посла однієї недружньої країни. Ті документи були життєво важливі для вашого уряду, проте вас застерегли — якщо під час виконання цього завдання вас упіймають, то ви не зможете очікувати на захист з боку ваших державців. Ви погодилися викрасти ті документи за триста фунтів. Та, поки ви відкривали сейф, вас зненацька заскочив секретар посла. — Жанна зробила паузу, знову поглянула на свої руки, а відтак спокійно продовжила. — І ви його вбили.
Коррідон задумливо погладив щоку. Зараз його очі дивилися кудись удалечінь, немовби він і не слухав того, що розповідала Жанна.
— Вас бачили, коли ви тікали з посольства, та вам вдалося відірватись від переслідувачів і доправити документи замовникові. Два місяці поліція, не знаючи, що ви виконували доручення Міністерства закордонних справ, стежила за вами, сподіваючись, що ви якимось чином себе викриєте. Та ви були обачні, тож їхні сподівання виявилися марними. Поліціянти так ніколи й не зібрали достатньо доказів, аби притягнути вас до суду. Усе правильно?
Коррідон усміхнувся до неї.
— Можливо, але ж ви не очікуєте, що я таке пригадаю, правда?
Запала мовчанка, впродовж якої Жанна уважно розглядала Коррідона, а тоді, злегка знизавши плечима, провадила далі.
— 1939 року ви найнялися до британської Таємної служби розвідки[18] та подорожували Європою, збираючи та надсилаючи до Англії відомості про підготовку німців до війни. Це тривало місяць, а тоді німецька поліція вас запідозрила, тож ви мусили повернутися додому. Наступне призначення від Таємної служби вас не зацікавило, і ви звільнилися. Коли розпочалася війна, ви пішли до війська. Були у Дюнкерку[19], там дістали поранення. Згодом ви пристали до загону командос. Усе точно?
— Продовжуйте далі, якщо це вас так тішить. Вам це доволі незле вдається, — відказав Коррідон, зручно влаштовуючись у фотелі.
— Ви брали участь у кількох рейдах на узбережжі Франції, — провадила дівчина після короткої паузи. — А тоді вам почали доручати більш небезпечні завдання. Ви стали шпигуном.
Варто було Коррідону почути слово «шпигун», як його губи стиснулися. Він насупився та підняв погляд до стелі. Навіть зараз — майже два роки потому — він не бажав пригадувати ті дні.
— Вас багато разів скидали з парашутом на територію Франції, а також кілька разів десантували у Німеччину. Ви збирали важливі відомості, проте вашим головним завданням було позбуватися певних людей, які спричиняли клопоти. Серед тих людей були шпигуни, на яких вже не можна було покладатися. Були німецькі науковці. Була одна жінка, яка вміла давати раду з військовополоненими, аби змусити їх говорити. Вас десантували до Франції, ви знаходили цих людей і страчували їх.
Слухаючи холодний голос Жанни, Коррідон полинув думками у минуле. Жінка, яка змушувала полонених говорити, була просто прекрасна. Вона була мініатюрна, мала ніжне м'яке тіло, великі очі та біляве волосся. Її витончені руки були білі та прохолодні на дотик, і коли вони вас обіймали, кров починала гупати у ваших скронях навіть попри те, що ви знали, якою зіпсутою вона була і що тіло цієї жінки — лише тонко налагоджений механізм, який пропонував вам свою хіть як хабар за ту інформацію, що ви їй розповісте. Коррідон пригадав, який вигляд мала та жінка, коли усвідомила, що він збирається її вбити. Уся та врода нараз полишила її, оголивши брехливість, продажність і бруд. Коррідон вистрілив їй у рота, й важка куля знесла частину черепа. Якби юнаки, які кохали цю жінку та розповідали їй усе, побачили її зараз, то здригнулися би від жаху. Від думок про минуле Коррідон укрився потом, його серце закалатало швидше, і це його неабияк роздратувало. Він неспокійно поворухнувся, дивлячись на дівчину лихими очима.
— Одного разу вас упіймало гестапо, — провадила вона далі. — Вас катували, намагаючись змусити викрити тих, кого ще десантували разом з вами. Одначе, попри все, що вони з вами зробили, ви нічого їм не розповіли. Вас врятувало вторгнення альянтів[20], які на той час саме увійшли до Німеччини. Чотири місяці потому ви провели у військовому шпиталі, видужуючи від тих звірств, яких вам заподіяли гестапівці.
— Покладімо цьому край, — грубо урвав її Коррідон. — Чого ви хочете? Ну ж бо, ви вже достатньо про мене розповіли. Що за усім цим стоїть? Чого ви від мене хочете?
— Поки що я викладаю все правильно? — запитала вона, анітрохи не зворушена спалахом його гніву. — Усе це відбувалося з вами, чи не так?
— Відбувалося, атож. А зараз ви або заціпитесь і дасьте спокій моєму минулому, або я негайно звідси піду.
— І ще одне, будь ласка. Це важливо. Після війни ви так і не змогли знайти собі жодного заняття, яке б вас насправді зацікавило. Ви вирішили податися до Америки. Там провели рік, возили контрабанду до Канади. Американські поліціянти запідозрили вас у цій діяльності, проте ви їх уникли та повернулися до Лондона. Ви перебуваєте у місті вже тиждень, і у вас закінчуються гроші. Ви не цілком впевнені у тому, що робитимете далі. Наразі розважаєтеся тим, що відбираєте гроші у вимагачів, але навіть вимагачі перебувають під захистом поліції. Ви ще остаточно не вирішили, чим займатиметеся надалі, чи не так? А ми маємо для вас роботу. Це робота, яка вам підійде, і за її виконання ми заплатимо вам тисячу фунтів.
3
До кімнати, тримаючи руку в кишені, увійшов Ренлі. Він кинув побіжний погляд на Коррідона, а тоді підійшов до Жанни та став обіч неї.
— Ну, які тут у вас двох успіхи? — запитав він і підбадьорливо усміхнувся. Він нагадав Коррідонові представника благочинної організації, який намагається докласти усіх можливих зусиль, аби концерт, влаштований для ув'язнених, був якомога захопливішим. — Ми накопали про вас чимало інформації, чи не так? — Його рука легко лягла на спинку стільця, на якому сиділа Жанна.
— Якщо маєте достатньо часу, який вам не шкода згаяти, то можете накопати так само багато інформації про будь-яку іншу особу, — різко відказав Коррідон. Він ковзнув рукою до кишені. Ян миттєво націлив на нього дуло маузера.
— Будь ласка, витягніть вашу руку, і то дуже повільно, — сказав він тихим, але загрозливим голосом.
— Усе гаразд, — швидко сказав Ренлі. — Він не завдаватиме клопоту. Прибери пістолета.
— Оце правильно. Я взагалі ніколи не завдаю клопоту, — сказав Коррідон, видобув із кишені свої цигарки та засміявся.
— Я пістолета не приберу, — сказав Ян до Ренлі. — Я йому не вірю. Ти, може, йому й довіряєш, але я — ні.
— Є ще одна річ, про яку ми хочемо запитати, перш ніж розповісти вам про суть справи, — сказала Жанна, анітрохи не приділяючи уваги тому, що казав Ян.
17
Форін-офіс (
18
Таємна служба розвідки (
19
Битва за Дюнкерк — битва під час Другої світової війни, що відбувалася між військами союзників та Німеччиною. Тривала з 26 травня по 4 червня 1940 року й завершилася перемогою Німеччини.
20
Альянти, або ж Антигітлерівська коаліція — воєнно-політичне об'єднання держав, які під час Другої світової війни воювали проти нацистської Німеччини, Італії, Японії та їхніх сателітів. Антигітлерівська коаліція виникла внаслідок німецького нападу на Польщу 1 вересня 1939 року.