— Ходімо з нами, — сказав малий і сивий.
— Ми почуватимемося вільніше в парафіяльній залі, — докинув голомозий.
Вони покинули церкву і перейшли через безлюдний майдан, що прилягав до бульвару Сен-Жермен. Малий Паоліні відімкнув двері, на яких угорі був вітраж у формі хреста. Всі заглибилися в сутінь. У парафіяльній залі не було нічого незвичайного. Шкільні парти розставлені у формі прямокутника. Плакати на стінах закликали «йти дорогою Христа». Двоє вікон виходили на сіре подвір’я. Голомозий священнослужитель увімкнув плафони й подав Казданові знак, щоб той сів біля одного з кутів прямокутника. Два священики розташувалися обабіч протилежного кута. Каздан почав з убивства Вільгельма Ґетца. Він підсумував ситуацію. Говорив про місце, де сталася трагічна подія, про час, обстановку. І про хор. Він назвав це «розслідуванням оточення». Проте, не маючи мотиву й підозрюваного, поліція зосередила зусилля на вивченні жертви та її типових рис.
— Ви мали добрі стосунки із Вільгельмом Ґетцом?
— Кращих і не буває, — сказав сивий. — Я також граю на фортепіано. Ми грали вдвох.
— І я теж, — додав голомозий. — Ми з ним грали твори для двох фортепіано.
— Атож. Франка. Дебюссі. Рахманінова…
Каздан зрозумів, що вони по черзі удвох відповідатимуть на кожне його запитання у стилі Дюпона й Дюпона.[40] Він дістав записника й начепив окуляри.
— Я хотів би знати, що ви особисто відчули й подумали, коли довідалися про вбивство Ґетца.
— Подумав, то була помилка, — сказав малий. — Помилка щодо особи.
— Або, — додав великий, — унаслідок випадковості.
— Випадковості?
— Ґетц був убитий божевільним, який не мав мотиву.
— Ви вважаєте, він був людиною бездоганною? Йому не було в чому дорікнути? І ніхто не міг ненавидіти його?
Сивий повільно промовив:
— Ґетц був літнім чоловіком, що багато років жив щасливим життям біля Бога. Стриманий, усміхнений, людяний. Він заслужив на спокійне життя у старості після тортур, яких зазнав у Чилі.
— Ви знали, що він гомосексуал?
— Ми про це завжди знали, так.
Мабуть, лише в соборі Святого Іоанна Хрестителя ніхто не здогадувався про звички органіста.
— Звідки?
— Інтуїція. Жінок не існувало в його світі.
— Його світ був оточений невидимим муром, — докинув голомозий. — Муром, який утримував жінок на відстані й захищав його в певному сенсі. Його світ був світом чоловіків.
Каздан подивився на малого Паоліні.
— По телефону ви сказали, що Ґетц був охоплений страхом. Він казав вам про це?
— Ні.
— То як ви це помітили?
— Він був дуже нервовий. Збуджений. Ото й усе.
Голомозий швидко додав:
— Одного разу він запитав, чи ніхто не приходив щось розпитувати про нього.
— Хто саме?
— Він не уточнив.
— То він мав відчуття, що за ним стежать?
— Важко сказати, — промовив сивий. — Він приходив сюди грати на органі. Проводив репетиції хору. А потім ішов додому.
Вірменин відчував, що нічого не доб’ється від цього тандему.
— О’кей, — сказав він. — А якими були його стосунки з дітьми?
— Чудовими. Більше немає чого сказати. Він мав велике терпіння.
— Ґетц був унікальним педагогом, — докинув голомозий. — Він жив лише для дітей. У нього завжди було дуже багато планів…
Каздан змінив тактику.
— Я, власне, прийшов до вас поговорити про зникнення Юґо Монестьє.
— Ви гадаєте, існує якийсь зв’язок між цим зникненням і вбивством Вільгельма?
— А ви?
— Ніякого такого зв’язку не існує, — заявив сивий. — Жодного.
— Розкажіть мені про цю історію.
— Ми нічого не знаємо. Юґо зник — і все. Було розслідування. Була кампанія в пресі. Шукали свідків. Але марно.
— Ви про це думаєте бодай іноді?
— Щодня думаємо.
— Ми молимося за нього, — додав голомозий.
Брати «Пінґ-Понґ» уже діяли йому на нерви. Від їхнього дуету розболілася голова. Він сказав:
— Мені розповіли про ще одне таке зникнення, 2004 року. Там пропав хлопчик із хору, яким теж керував Ґетц.
— Ми також про це чули. Поліціянти, які вели те розслідування, приходили нас допитувати. Схоже, вони підозрювали Вільгельма. Але чи відомо вам, скільки малолітніх зникає щороку?
— Близько шестисот. Це мій фах.
— Ця цифра залишає місце для простого збігу, чи не так?
Каздан лише гаяв тут час. Він подумав про Волокіна, який тепер опитував малолітнього злочинця з наміром з’ясувати, чи міг він бути релігійним убивцею, схильним до жорстокого калічення жертв. Іще один не вельми перспективний напрям.
40
Герої відомих коміксів, двоє поліціянтів, що відрізняються лише написанням своїх імен