— Напевно, його було вбито пополудні, — коментував Верну. — Жодного свідка знайти не вдалося. Диво-дивне. Така різанина в церкві, й ніхто нічого не бачив. Схоже, що вдень у церкві не буває нікого.
Волокін і Каздан хотіли підійти до тіла. Верну зупинив їх рукою.
— Стійте. Ви можете наступити на головне.
Обидва детективи завмерли на місці. Під їхніми ногами, на чорному паркеті, виднівся зроблений кров’ю напис:
Ця фраза була обернута до нефа, вона мала привернути увагу богомольців, які прийдуть пізніше. Волокін притлумив тремтіння. Це був той самий почерк, що й у Назера. Літери круглі, акуратно виписані, наївні. Почерк дитини.
— Це серія… — процідив крізь зуби Верну позад нього. — Препаскудна серія…
Каздан обернувся й запитав:
— Ти маєш якісь результати?
— Та ніяких. Але це ще не найгірше.
Волокін підійшов ближче. Він поцікавився, а що саме було «найгіршим».
— Мене викликали, — промурмотів Верну. — На мене натиснули.
— Хто?
— Управління контррозвідки. Служба держбезпеки. Вони кажуть, ця справа стосується їх. Вони вже зробили обшук у помешканні Ґетца.
Каздан глянув на Волокіна, нагадавши йому: мікрофони.
— Вони заберуть у мене розслідування, — провадив Верну з холодною люттю в голосі. — І, прокляття, я навіть не знаю чому. В усякому разі, я слушно припустив на самому початку: тут не обійшлося без політики.
— Але ж це більше схоже на ритуальні вбивства, хіба ні?
Верну глянув на Волокіна, який це щойно сказав. Провів долонею по обличчю і сказав, звертаючись до Каздана:
— І справді, якийсь абсурд. Серійний убивця і водночас причетний до політики. Я в цьому переконаний!
— А що відомо про вбитого священика? — запитав вірменин.
— Поки що нічого. Ми якраз починаємо опитувати оточення.
Волокін звернув увагу на невисокого чоловічка у плащі з сивим волоссям і бронзовою шкірою, схожого на сигару. Він тримав під пахвою портфеля. Такий собі лейтенант Коломбо,[45] який, здавалося, почувався як удома серед слідів оцієї різанини. Лікар судової медицини, поза всяким сумнівом.
Каздан покинув Верну й підійшов до того чоловічка, щоб поговорити з ним. Волокін залишився сам. Він знову почав роздивлятися декор. Місце злочину теж мало значення. Місце очищення, прощення. Це вбивство ніби символізувало нове викуплення гріхів.
Цілком природно, його погляд ковзнув угору й зупинився на великому хресті з червоної міді, що височів посеред вівтаря і відкидав від себе відблиски світла медового кольору. Сцена, на яку дивився Волокін, була іконою. Голе тіло разом із хрестом створювало вертикальну композицію, а все тут у поєднанні нагадувало тривожні полотна Ель Греко.
Волокін підійшов до Каздана, який розмовляв із Коломбо. Він почув, як ескулап сказав:
— Та сама пісня, що й попередні два рази.
— Його вбили через барабанні перетинки?
— Думаю, що так.
Лікар розмовляв з іспанським акцентом, щось на зразок опереткового співу, надзвичайно кумедного, але Каздан не усміхався.
— А калічення?
— Убивця не відрізав язика, як було у випадку з індусом. Але він вирвав йому очі. Після того як той помер. Як ти вже, безперечно, здогадався, в кожній руці було затиснуто по одному оку. Сюди ще слід додати «туніську посмішку», що, як на мою думку, зроблено лише для створення відповідної атмосфери.
— Відповідної атмосфери?
— Щоб підсилити жах, авжеж. І вона це завдання успішно виконує, чи не так?
Волокін глянув на жертву і спробував пильніше роздивитися жахливу рану на обличчі. Цю чорну посмішку, від вуха до вуха. Він би не наважився сказати про це Казданові — тому здалося б таке відчуття божевільним, але поза цим каліченням він упізнавав щось дитяче, клоунське в його моторошній версії.
— А що ти міг би сказати про калічення? — запитав Каздан. — Це робота професіонала?
— Зовсім ні. Надто брутально. Надто по-дикунському. І зроблено дуже швидко. Убивця не намагався вирізати якісь мережива. Він лише хотів зробити те, що відповідало б його кривавій цитаті: «Перед Твоїми очима лукаве вчинив».
— Це все?
— Ні. Я маю добру новину для тебе. Схоже, що стосовно попередньої жертви дослідження «металізації» може дати якісь результати.
— У вухах?
— Ні. У роті. Коли вирізали язик, там залишилися якісь частинки. Частинки металу. Тепер вони на аналізах. Я матиму результати ввечері. Найпізніше — завтра вранці.
45
Герой популярного американського телесеріалу. Зовні тупуватий, але насправді дуже наполегливий і проникливий полісмен.