З другого боку, відрізок часу в стані сп'яніння поєднується зі спогадами про підвищене відчуття життя. Він тримається не так завдяки темпоральній інакшості, як на інакшості ключа: через зміну часів відкриваються простори з невідомими образами й перспективами.
Зі спогадом про те пережите відчуття життя поєднується прагнення знову доєднатися до нього: настрій, коли відчував піднесення і захоплення. Необхідно переривати таке відчуття паузами; і тут також залишається чинним мотто «копачів скарбів». Довгий шлях можна подолати кроком або риссю, але не чвалом. Там, де пристрасть стає залежністю, інтервал слід перескакувати; проте це веде до швидкого зношування.
«Sucht» («залежність») нагадує дієслово «suchen» («шукати»); етимологічно значення веде до ґотського «suikan», що означає «бути хворим», що ще збереглося в німецькому «siech» («кволий») та англійському «sick» («хворий»). Як і в багатьох інших словах, тут слід звертати увагу не лише на історичний смисл, але й на звуконаслідувальний; тут сфера поета виходить за межі суворої граматики.
Тривалість інтервалу — доволі різна; якщо розглядати процес із перспективи наркотику, то вона визначатиметься його токсичною дією. Легку ейфорію від сп'яніння можна повторити вже за декілька хвилин. Сигарета після печеної дичини дарує досконалу насолоду, не задовольняючи до кінця. Майже щоденні зустрічі у кнайпі відбуваються десятиліттями; там збираються завсідники, які вже знають свій «квантум», нерідко чималий, проте вони таки доживають до старості.
Культові урочистості, під час яких свою роль відіграють сильні наркотики, часто відбуваються з періодичністю в декілька років. Вплив може бути таким потужним, що учасник святкування більше не прагне повторення. Як уже згадувалося, ця надзвичайна сила в ранні часи також приписувалася вину, адже виноград був одомашнений із давніх давен. І ще досі існують чутливі натури, на яких воно діє, як у минулому. У цьому плані вони залишаються на рівні дітей. Їхня чутливість не обов'язково спирається на фізичну слабкість — навпаки, небезпечніше, коли ця чутливість поєднується із сильною натурою.
Мій друг із часів Першої світової війни — назву його Крамберґом — був наділений цією прасилою, яка проявлялася навіть у зовнішності. Тренована постава атлета поєднувалася з мужнім та водночас інтеліґентним обличчям — приблизно так змальовує Бернард Шоу боксера Кашеля Байрона[104]. Ерос був очевидний — я відчував це, коли сидів з Крамберґом в одній кнайпі. У таких місцях нерідко трапляється, що одна подружка шепоче на вухо іншій: «Поглянь там, праворуч, поряд з дверима — який гарний із себе чоловік». Такі репліки були тут непотрібні; присутність Крамберґа непомітно, але сильно притягувала до нього увагу — такий інтерес до своєї особи, здається, його не надто дивував, він приймав цю увагу як неминучу данину.
Дивно, що ті, хто може насолоджуватися такою вигідною перевагою, часто досягають меншого, ніж ті, хто заледве вирізняється із загалу. Якщо додається ще й слава, то перспективи будуть ще несприятливіші. Там, де спритний хід вдається, він може так само легко й зірватися. Байрон — тепер я маю на увазі справжнього — є прототипом таких щасливців. Розлучена жінка, яка живе із самих заощаджень, майже завжди залишається у затінку.
Крамберґ мало говорив про обставини свого життя. Після різних авантюрних мандрівок він опинився на посаді чиновника в невеликому відомстві з надто малою, як для його потреб, платнею. Він дбав про гарний гардероб і займався «culture physique[105]». Ввечері він призвичаївся у своїй кімнаті голим робити гімнастику та тренуватися з еспандером. І хоча він помітив, що о цій годині в сусідніх вікнах з'являються панії з біноклями, йому таке не надто заважало — це відповідало його ексгібіціоністському типу.
Дивовижним для його самозакоханої та викличної натури було те, що він не вживав ні краплі алкогольних напоїв, навіть жодного пива, яке в той час було доволі слабким. Спершу я сприйняв це за вияв економії, але він також відмовлявся від усіх запрошень до шинку. Якось у нас із ним зайшла про це мова, і я довідався причину такого утримання.
У шістнадцять років він на пропозицію свого товариша уперше скуштував алкоголь й дійшов при цьому до маніякального стану, про який нічого не міг пригадати; той стан тривав декілька днів, і тоді з ним могло відбуватися все що завгодно. І щось таки справді трапилося; він не заглиблювався у деталі. В таких ситуаціях за якусь хвилину можна легко зіпсувати собі все життя. Хай там як, але коли його мати слізно просила не торкатися більше пляшки, він пообіцяв, що до кінця свого життя уникатиме не тільки пляшки, а навіть першої склянки.