Та все ж найважливішим — і найважчим — було питання, як зберегти в перекладі розмовність оригіналу також і там, де текст рясно пересипаний філософськими термінами. Виявилося, що й для цього добре надаються зазначені вище засоби, однак у застосуванні їх з'явилася додаткова вимога: добирати українські відповідники так, щоб вони не лише якомога повніше передавали надане їм філософське значення, а й відтворювали ті зв'язки між поняттями, що їх простежуємо в «Роздумах».
Треба визнати, що в нашому перекладі не створено термінологічної системи у вузьконауковому сенсі: скажімо, не вдалося цілковито уникнути синонімії, адже слово, навіть якщо дуже добре передає певне філософське поняття, у своєму звичайному, щоденному значенні може в одному контексті звучати цілком природно, тимчасом як в іншому — не передавати характерної для оригіналу єдності розмовної та спеціальної лексики[24]. Натомість перекладач спробував надати українським відповідникам системності до тієї міри, яка, з одного боку, не суперечила б згаданій настанові на збереження природності й невимушеності вислову, з іншого — давала б уявлення про поняттєву структуру стоїцизму чи принаймні про ту її частину, котра виступає в нотатках Марка Аврелія.
Добрим прикладом можуть бути терміни, пов'язані з вченням стоїків про мислення й пізнання. В основі одного з термінологічних гнізд — грецький іменник νοῦς. Його традиційним перекладом є «ум»; він надається й для нашої мети, оскільки, по-перше, непогано відтворює потрібне термінологічне значення («потенція розумової діяльності і вмістилище понять»), по-друге, входить до багатьох усталених зворотів («при умі», «омайнути умом», «вижити з ума»), що полегшує сприйняття цього слова в розмовному контексті.
Українські відповідники термінів, етимологічно та концептуально пов'язаних із νοῦς, довелося добирати, виходячи вже з двох традиційних перекладів його кореня: «ум» і «мисль» (зрештою, дуже близьких за значенням). Другий варіант дав, передовсім, сам іменник «мисль» та дієслово «мислити» як синоніми до слів «думка», «думати» (διάνοια, διανοέομαι). Далі, маємо спільнокореневі відповідники для прикметника νοερόν — «мисленне», «мисляче», а в разі його субстантивації — «мислення», «мисленна здатність»; а також для іменника ἐπινόησις й дієслова ἐπινοέω, що в термінології стоїків означають «утворення в умі тих понять, які безпосередньо не пов'язані з предметами», а в побутовому мовленні — «задумка, вигадка», «задумувати, вигадувати»: «помисел», «помишляти». За тим самим принципом було знайдено й відповідники для іменниково-дієслівної пари πρόνοια — προνοέω (філософське значення: «вияв всесвітнього розуму, який впорядковує події та явища задля досягнення щонайкращої мети»; розмовне: «завбачливість, завбачати»): «промисел», «промишляти»
Більше труднощів завдали ті терміни, що в їхньому перекладі конче треба було зберегти зв'язок із варіантом кореня «ум». Наприклад, філософське значення грецького ἐννοέω — «утворення в умі понять, базованих на реальних предметах» прочитується вже в його словотвірній структурі: префікс ἐν- «в, до» + корінь — νο- «ум». Новотвір «воумляти» або «воумлятися», хоч і можливий, але малопридатний для тексту, де суттєвими є природність і близькість до розмовної мови. Розв'язок знайшовся в тому способі передавання грецьких складених слів, про який вже йшлося вище, а саме за допомогою близьких за значенням і структурою українських ідіоматичних зворотів; отож ἐννοέω в перекладі було віддано як «брати на ум» та «мати на умі». Цей прийом виявився продуктивним для перекладу низки термінологічно значущих слів, як-от: λογίζομαι (корінь λόγος «розум»; розмовне значення «думати», «обдумувати») — «брати на розум»; ἐνθυμέομαι (префікс ἐν- «в, до» + корінь θυμός «серце»; розмовне значення «уявляти» або «перейматися») — «брати до серця», «мати на серці»; θυμηδία (корінь θυμός «серце» + ἡδύ «приємне, солодке»; розмовне значення «добрий настрій») — «легке серце».
24
Саме тому вжиті в перекладі слова та звороти коректніше було б називати не «термінами», а «термінологічно значущими».