Унизу чути крики. Хаджі — хранитель шахової печатки — уже заколов Фрезера біля входу. Занадто багато гніву проти гнобителів назбиралося, дуже великі злочини англійців. Юрба біжить наверх. Фрезер убитий, убитий і капітан Дуглас у покоях шаха.
Велика юрба повстанців іде по Срібному Базару. Ткачі, зброярі, каменярі, мідники, бондарі приєдналися до сипаїв, — міська біднота, робочий люд.
— Зброю! — чутно крики. — Захопити зброю саїбів!
Люди юрмляться біля західного тупика вулиці. Тут, за високою стіною, — круглий будинок Арсеналу. Ковалі, сідлярі, гончарі, вантажники, погоничі верблюдів знають, чого еони сюди прийшли. Тут зброя: патрони, рушниці, порох, гармати, снаряди — тисячі рушниць, десятки тисяч патронів; зброя — хліб повстання.
Ворота Арсеналу зачинені. Два англійські лейтенанти замкнулись і забарикадувалися зсередини. Усі арсенальці ще рано-вранці залишили офіцерів, усі вони — індійці, солдатів-британців нема. Нема кому захищати склади Арсеналу.
— Іменем правителя Делі, відчиніть збройові склади!..
Кінний рісальдар, Рустем-хан, тубільний офіцер мірутського полку, під'їхав до воріт. Мертва тиша відповідає Рустем-хану.
— Іменем Бахадур-шаха!
Рісальдар зіскакує з коня і стукає держаком шаблі в залізні ворота.
— Іменем шаха Делі!..
— Іди геть! — відповідають йому з-за воріт. — Ми не відчинимо бунтівникам.
Це лейтенант Форрест вийшов з внутрішніх приміщень Арсеналу.
Ага, ферінги відповідають!.. Каміння, шматки заліза летять у міцні перекладини воріт.
— Віддайте зброю, ферінги!
— Патрони!.. Порох!..
— Зброю повстанцям! Відчиняйте склади!..
— Геть, бунтівники!.. — кричить лейтенант, і його тонкий голос зривається. — Ви зрадили нашу королеву!..
— Більше не королює над нами твоя королева!.. Відчиняй!.. — реве натовп.
Скажені удари по воротях. Штурмом ідуть на стіну повстанці. Ворота міцні,— подвійні, оббиті залізом.
— Драбини! Несіть драбини! — командує Рустем-хан. Група сипаїв іде в обхід, приставляє штурмові драбини до бокової стіни, люди видираються нагору, десятки голів уже на гребені мурів…
І тут поштовх страшенної сили струшує землю. Гуркіт розколює небо, — гуркіт, якого не чула земля Азії.
Здається, наче вогняні надра землі, прорвавши кору, з шаленою силою шугнули до неба.
Це два британські лейтенанти, бачачи, що Арсенал переходить до рук повстанців, висадили в повітря порохові склади.
«Хай до диявола усе летить, тільки б не дісталося повстанцям», — вирішили офіцери. Один лейтенант чергував на рампарті[12] муру, другий чекав унизу, біля входу в центральні склади. Коли повстанці почали приставляти до стіни штурмові драбини, перший лейтенант обернув до товариша бліде від люті обличчя. «Вони зараз ввірвуться!» Другий підкинув над головою кепі. Це був сигнал. Сержант, який стояв біля порохових бочок, чиркнув сірником.
Центральний круглий будинок Арсеналу розколюється, як начинена порохом величезна бомба. Стовпи полум'я й чорного диму летять до небес. Меркне сонце. З гуркотом валяться навколишні будинки.
«Великий боже!.. Рятуйте!.. Рятуйте!..» Закривавлені люди, втративши розум, метушаться серед уламків цегли, у хмарах білої вапнякової пилюги.
Далеко відкинуло юрбу. Жителі міста тікають із сусідніх вулиць. Жінки, лементуючи, несуть на руках закривавлених дітей.
— Де Рустем-хан? Рісальдара вбито. Силою вибуху його закинуло на стіну будинку.
Замішання в рядах соварів. До самого Мусульманського Базару і Раджраттських воріт відступила кіннота. Квартали навколо Арсеналу спорожніли.
— Горе нам, брати!.. Чим воюватимем?
Нові й нові хмари диму здіймаються до неба, — це вибухають нові підземні склади. Довго не стихає тріск ракет, що вибухають на складах, і стрілянина патронів у вогні.
Три години після полудня. Сонце нестерпно пече. Люди шукають затінку. Вони хочуть зняти ранці, напитися води біля фонтанів, відпочити.
Сипаї купками блукають по завулках.
— Ми відстали від своїх… Де нам ставати? — питають одні.
— Ідіть у палац. Там скажуть! — кричать інші.
— Панування ферінгів скінчилося. Тепер Бахадур-шах сам наставлятиме начальників над нами…
Але Бахадур-шах мовчить. Він звелів замкнути ворота, які ведуть з палацу до міста. Бахадур-шах боїться повсталого війська.
— Рустем-хана вбило вибухом. Хто ж тепер буде нашим рісальдаром? — питають один в одного кінні совари.