То й не дивно, що потиличники доволі легко зривалися з рук хазяїна і що Каспар, по можливості, обминав його сьомою дорогою. Звичайно, це йому вдавалось нелегко. Але що легко дається в цьому житті? Мабуть. Каспар таким уже нещасливим уродився. Через тиждень після його появи на світ померла мати. Батько — гренадер прусського полку в Сальмуті — пережив її всього-на-всього на один рік. Він загинув в одному з останніх боїв під час Семирічної війни в 1762 році при Вільгельмшталі, в Гессенській землі.
Каспар ріс, як зозуля в чужому гнізді, то тут, то там — скрізь його їжу приправляли штурханами. Протягом короткого часу йому пощастило ходити до школи, до грізного вчителя Шаба, який навчав його азбуки та біблейської історії. Наука давалася йому легко. Швидко і без помилок він навчився писати: «Північне море — це море смерті». Або: «Перо, з допомогою якого ми вчимося писати, вирвали з крила гелготливої гуски».
І все ж таки раніше, ніж він міг збагнути премудрості науки, йому довелося залишити старий шкільний будинок, з якого часто було чути скорботний зойк учнів. Каспара віддали в науку до хазяїна трактиру, де він став за кухарчука.
Незважаючи на це, Каспар думав, що земля — найкраще місце для життя. Насвистуючи, він пританцьовував між столами, змітаючи з них порох, натирав до сліпучого блиску сільниці, чистив закурену рапсову лампу. Але все це, звичайно, не те, чого навчав його друг Вей-раух. Адже він казав йому, що життя не всюди таке вузьке, як в «Золотому якорі» і що справжній світ розкриється перед молодим хлопцем лише за стінами Касселя. А рибалка знає, що каже. Вій немало вештався по широкому світу, був навіть у червоношкірих індійців, про яких може багато дечого розповісти.
А хіба капітан Еммеріх, єдиний квартирант «Золотого якоря», не був також посланцем з того іншого, привабливого світу, який чекав, коли його завоює Каспар? Еммеріх брав участь у Семирічній війні, і, якщо вірити його розповідям, то король Фрідріх зміг розбити під Росбахом французів лише тому, що серед офіцерів його війська був такий бравий хлопець, як капітан. Еммеріх називав своїми друзями великих панів з Англії і навіть боровся з росіянами проти турків чи з турками проти росіян. Щоправда, тепер, коли він, будучи відставним офіцером, живе у постійній нужді, і його шлунок протягом багатьох днів не одержує нічого, окрім пари шматків, поцуплених для нього Каспаром на кухні — тепер він нікому не потрібний. «Але цьому швидко настане кінець, — звичайно говорив Еммеріх Каспарові, тарабанячи при цьому пальцями. — В найближчу війну я буду знову на висоті становища, мій молодий друже, можливо навіть генералом».
А тепер, правда, Еммеріх нарікав на цілий світ: на лондонського полковника Фаукітта, свого старого товариша по зброї, який більше не відповідав на його листи і прохання допомогти; на гессенського ландграфа, який, незрозуміло чому, пропускає нагоду взяти на службу такого здібного капітана; на хазяїна готелю, перед яким він щодня тремтів; а іноді також і на Каспара, на якому найчастіше зганяв свою досаду. «Пробач мені на слові, хлопчино, — завжди казав капітан, як тільки злість його проходила. — Страшенні злидні нього разу знову допекли мені до печінок».
В тихому будинку гучно лунало цокання старого годинника, що виривалося, немов хрипке дихання. З контори доносилося скрипіння пера. Вгорі, у своїй кімнаті, на мансарді, кашляв капітан. Крадучись, Каспар Шмек навшпиньки вислизнув з кімнати. В темному коридорі він зупинився на якусь мить перед коморою для білизни і прислухався. За дверима мирно поралася хазяйка. Затамувавши подих, він злякано зіщулився, бо раптом заскрипіла підлога
У порожній кухні було тепло. Добре, що хоч кухар кудись пішов; адже в «Золотому якорі» він одержував таку жалюгідну платню, що змушений був скрізь ганятися за підробітками. Лише мишка сиділа в пастці. На охололій плиті стояв великий казан. Мучний суп, приготований на сніданок, був ще теплий. Каспар оглядівся навколо, чи ніхто не стежить за ним. Потім швидко насипав супу в миску і, крадучись, поліз наверх темними, хиткими, скрипучими сходами.
«How do you do,sir?»[1] З цими словами, яких його в числі кількох інших англійських виразів навчив капітан, що багато мандрував у своєму житті, кухарчуквідчинив розташовану під самісіньким дахом злиденну кімнату переможця під Росбахом.