Навіть історики арабських країн Близького та Середнього Сходу зазнали впливу західноєвропейських віянь, хоча й досі ті до них не сягали. Ось чому нам потрібно змінювати деякі концепції. Відомо, що вперше османську історію впорядковано синтезував Димитрій Кантемір – господар Молдавського князівства[7] на початку XVIII століття. Він привертає увагу своїм глибоким знанням десь зо десятка мов і османської музики; очолював у Стамбулі сумісне турецько-еллінське коло. До нього належали брати Маврокордато, Янйали[8] Мегмед Есад Ефенді або ж кадій[9] Галати[10] Есад Ефенді, Гезарфен і навіть такий турецький інтелектуал, як Нефійоглу, що добре володів латиною, грецькою мовою та її понтійським діалектом. Цей строкатий гурт єднала спільна праця.
На жаль, Кантемір на основі зібраних у нас фактів написав свою османську історію тільки після Прутської битви[11] 1711 року на догоду власним інтересам (Incrementa atque decrementa Aulae Othomanicae-Osmanlı – «Історія піднесення та занепаду Османського двору»), оскільки пішов на злуку з росіянами супроти Османів.
Знову-таки, уже в ХІХ столітті Йозеф фон Гаммер-Пургшталь, славетний історик, у своїй праці, спираючись на літописи, проаналізував інститути Османів і склав їхню політичну історію до 1774 року; безумовно, його синтетична праця хоча й застаріла, проте не втрачає актуальності. Хай як часто її критикують, але на кращу ми не спромоглися… Аналогічного синтезу досі не пророблено. Однак і написана майже два століття тому праця не дає відповіді на всі запитання, демонструє безсилля з методологічного погляду. Шкода тільки, що чогось ґрунтовнішого на основі кращих методів ми не змогли створити.
Щодо підручників, то нам передусім потрібно як слід репрезентувати географію… Розповісти нашому юнацтву, що Балкани та Середземномор’я володіють культурною сутністю, ідентичністю… Навчити його любити держави й цивілізації цього географічного простору. І лише тоді ми зможемо пояснити й донести майбутнім поколінням, яку вагому роль відіграла Османська імперія в історії.
Османська імперія – середземноморська. Причому це остання з великих імперій Середземномор’я… Отож, беручи до уваги разом із нею й націю, яка її породила, ми очевидячки не здатні розглядати країни третього світу, Азію та Африку так, як це робить європейська історіографія.
Передусім більшість тутешніх народів і етнічних груп – це спільноти, які мали свої держави, навіть незалежні церкви та релігійні інститути. Наприклад, у середньовічній Болгарії існувало два царства. Можна стверджувати, що Греція – це та сама добра Візантія й водночас її спадкоємиця, рештки. Те саме стосується Сербії. Угорщина – також імперія. Своя писемна хронологія є в албанців. І в цих усіх імперіях постійно виховували активних управлінців і вояків… Відома й історія Близького та Середнього Сходу. З давніх-давен мови його народів фіксує письмо. У них багата літературна спадщина…
Власне, ідеться не про те, чи укоріниться тут якась мова, що її принесли чужоземці. Жодна імперія, а поготів тюркськість, ніколи не нищила тутешніх мов. Ідеться не про ті процеси, що відбувалися на півострові Індостан, коли було знищено цілі писемні мови, тим паче мови, якими послуговувалися й на державному рівні, й у філософії та релігії, а замість них запроваджено одну – англійську. До слова, і французький колоніалізм за дуже нетривалий час знищив у Алжирі тамтешній варіант арабської мови, що володів розвиненішими за французьку структурними рисами й сягав у значно давніший період, ніж класичний. Навіть нині серед алжирських інтелектуалів украй велика кількість тих, хто не вміє добре розмовляти арабською, а найпаче – писати нею. Таке становище – не для османського панування. Тому воно не торувало шлях жодному розриву в минулому народів Балкан і Близького та Середнього Сходу. Якби культурне панування Османів було збережене і його виразні фундаментальні елементи існували й надалі, а надто вдалося інститулізуватися мові, тоді ми й не згадували б про якийсь розрив, відрив чи то втрату пам’яті. Нам варто зрозуміти цей факт в історичному поступі держав і націй.
7
В оригіналі Boğdan Prensi – принц Богдану. Богдан – османська назва князівства Молдавія та загалом територій сучасної Молдови.
10
Галата – один з основних районів Стамбула, що над протокою Золотий Ріг; заснована ще генуезцями у візантійську епоху. За османських часів Галату заселяли переважно європейці, вона відігравала важливу роль у торговельному житті міста та дипломатичних відносинах Османів.
11
Прутська битва між османськими й російськими військами відбулася в липні 1711 року біля села Станілешть, що в сучасній Румунії. Битва стала частиною воєнної кампанії московського царя Петра І супроти Османів (Прутський похід) і завершувала бойові дії впродовж Російсько-турецької війни 1710–1713 років. Поразка армії Петра І в цій битві обернулася для нього договором з Османами на вкрай невигідних для Московського царства умовах, зокрема утратою Азова, частини запорізьких територій, а також відмовою від посягань на Правобережну Україну.