Зрештою, погода для полювання була сприятлива. Стояв штиль, що мало полегшувати маневри шлюпки. Вітер був зовсім слабкий, і «Пілігрим» не віднесе далеко вбік.
Шлюпку з штирборту спустили на воду, й четверо матросів сіли в реї.
Говік скинув їм два гарпуни, схожі на великі дротики, і два довгі списи з гострими наконечниками. До цієї мисливської зброї він додав п’ять бухт35 гнучкої й міцної линви, або «мотуза», як кажуть китобої, по шістсот футів у кожній бухті. А її потрібно не менше, бо кит занурюється глибоко в воду, тягнучи за собою линву, і моряки сточують між собою бухти по черзі. Часто замало навіть п’яти бухт: так глибоко запливав кит.
Усе це розмаїте мисливське знаряддя склали на носі шлюпки, і Говік з матросами чекали тільки наказу відпливати. На носі залишалось іще одне місце — для капітана Халла.
«Пілігрим» поставили в дрейф. Для цього реї повернули так, щоб різні вітрила штовхали шхуну-бриг у протилежних напрямках і, протидіючи самі собі, утримували судно майже непорушно.
Перш ніж сісти в шлюпку, капітан Халл іще раз окинув поглядом своє судно. Все було гаразд: снасті гарно натягнені, вітрила наставлені, як годиться. Він залишав Діка Сенда самого на шхуні-бригу, через те потурбувався зробити все так, щоб тому не довелося без крайньої потреби переставляти вітрила.
На прощання капітан Халл дав юнакові останні настанови.
— Діку, прошу тебе, добре пильнуй! Якщо навіть усупереч усьому виникне необхідність рушити з місця й піти за нами — коли ми запливемо далеко, переслідуючи смугача, — Том і його товариші завжди допоможуть тобі впоратися з вітрилами. Ти їм тільки поясни до пуття, що та як робити, і, я певен, вони зроблять усе якнайкраще.
— Атож, капітане, — озвався старий Том, — містер Дік може цілком покластися на нас.
— Наказуйте, містере Дік! — вигукнув Бет. — А ми вже зуміємо стати вам у пригоді!
— За що тут тягти? — спитав Геркулес, закасуючи рукави куртки.
— Поки що ні за що, — відповів усміхаючись Дік Сенд.
— Завжди до ваших послуг! — мовив велет.
— Погода гарна, Діку, — вів далі капітан Халл. Впру майже немає. Однак, хоч хай там що, не спускай шлюпки на воду і не покидай корабля!
— Зрозуміло, капітане!
— Коли треба буде, щоб «Пілігрим» підійшов до нас, я тобі дам знати, піднявши жердину з вимпелом.
— Будьте спокійні, капітане, — відказав Дік Сенд, — я не випускатиму з ока вашої шлюпки.
— От і гаразд, мій хлопчику. Будь розважливий і хоробрий. Ти ж бо тепер помічник капітана! Тож будь гідний свого звання. Ще ніхто не діставав його в твоєму віці.
Дік Сенд не відповів, а тільки всміхнувся й почервонів. Капітан Халл зрозумів цю усмішку і цей рум’янець.
«Славний хлопчина! — подумав він. — Скромність і рішуча вдача — оце і є весь Дік Сенд!»
Однак з останніх розпоряджень капітана Халла, який відпливав буцімто на зовсім безпечну справу
всього на кілька годин, було видно: він неохоче покидав «Пілігрим». Та непереборний мисливський інстинкт, а надто владне бажання довантажити трюм, щоб якомога краще виконати свої зобов’язання перед Джеймсом Велдоном, — все це спонукало його до ризику. Зрештою, й тихе море мало сприяти їм у полюванні. Тож ані його команда, ані він сам не могли встояти перед такою спокусою. Китобійний сезон було б урешті закінчено, і ця думка брала гору над усіма іншими міркуваннями капітана Халла.
Він рішуче попрямував до мотузяної драбинки, щоб спуститися в шлюпку.
— Щасти вам! — побажала місіс Велдон.
— Дякую, місіс Велдон!
— Прошу вас, не бийте дуже боляче цього бідного кита! — вигукнув малий Джек.
— Не буду, мій хлопчику! — відповів капітан Халл.
— Беріть його обережно!
— Еге ж… ми його братимемо в рукавичках!
— Часом на спині у цих велетенських ссавців знаходять вельми цікавих комах, — зауважив кузен Бенедикт.
— Ну що ж, містере Бенедикт, — сміючись, відповів капітан Халл, — коли ми пришвартуємо смугача до борту «Пілігрима», ви матимете змогу влаштувати на його спині грандіозні «комахолови».
І, повернувшись до Тома, додав:
— Сподіваюсь, Томе, що ви і ваші товариші допоможете нам розітнути кита, коли ми припнемо його до корми… а за цим затримки не буде!
— До ваших послуг, містере капітан! — відповів старий негр.
— От і добре! — мовив капітан Халл. — Діку, ці славні люди допоможуть тобі наготувати бочки. Поки ми полюватимемо, нехай вони повикочують їх на палубу. Коли ми повернемось, робота піде швидко.
— Буде зроблено, капітане!
35
Бухта — канат, укладений кругами або вісімками поруч і один над одним — у формі циліндра.