При цьому Дік Сенд не переоцінював своїх можливостей. Юнак міг залежно від обставин ставити чи прибирати вітрила з допомогою Тома та інших негрів, однак йому ще бракувало знань, потрібних для того, щоб визначати місцеперебування корабля в океані.
За чотири-п’ять років Дік Сенд досконало оволодів би прекрасним і водночас важким фахом моряка. Він навчився б послуговуватись секстантом — приладом, яким капітан Халл щодня визначав висоту небесних світил. За хронометром, що показував час Гринвіцького меридіана, він би визначав довготу. Сонце б стало його повсякденним порадником. Місяць і планети говорили б йому: «Твій корабель тут, у цій точці океану!» Небесне склепіння — цей найдосконаліший і найточніший годинник із зірками-стрілками, що його не годен вивести з ладу ніякий удар, — показувало б йому години й пройдені відстані. Шляхом астрономічних спостережень він би визначав — як щодня визначав і капітан Халл — місцеперебування свого корабля з точністю до однієї милі, нинішній та подальший правильний курс.
А поки що Дік Сенд міг робити це тільки приблизно, вимірюючи пройдений шлях лагом38, визначаючи напрямок компасом та вносячи поправки на дрейф.
Проте він не злякався.
Місіс Велдон зрозуміла все, що відбувалося в душі сміливого й рішучого хлопця.
— Дякую, Діку, — мовила вона твердим голосом. — 3 нами вже немає капітана Халла. Вся команда загинула разом з ним. Доля корабля в твоїх руках! Я певна, Діку, що ти врятуєш корабель і всіх нас.
— Так, місіс Велдон, — відповів Дік Сенд, — я постараюсь це зробити.
— Том і його товариші — славні люди; ти можеш на них покластися.
— Я знаю. Я навчу їх морської справи, й ми разом керуватимемо «Пілігримом». У гарну погоду це легко. А в погану… ну що ж, поборемося з негодою і врятуємо вас, місіс Велдон, вашого малого Джека і всіх інших! Я відчуваю, що здатен це зробити.
— Ати можеш сказати, Діку, де перебуває «Пілігрим» тепер? — спитала місіс Велдон.
— Це дуже просто дізнатись, — відповів юнак. — Мені треба тільки глянути на карту, де капітан Халл учора позначив наше місцеперебування.
— А ти зможеш повести корабель у потрібному напрямку?
— Так. Я триматиму курс на схід, до того місця на американському узбережжі, де ми повинні пристати.
— Однак, Діку, — мовила місіс Велдон, — ти, мабуть, і сам розумієш, що ця катастрофа може та й має змінити наші попередні плани? Звісно, відпадає всяка необхідність вести «Піїігрим» до Вальпараїсо. Тепер треба плисти до ближчого порту на американському узбережжі.
— Безперечно, місіс Велдон, — відповів Дік Сенд. — Можете не боятись. Американський берег сягає так далеко на південь, що ми до нього десь неодмінно та пристанемо.
— А де він, коли дивитися звідси? — спитала місіс Велдон.
— Он там, — відповів Дік Сенд, показуючи рукою на схід.
— Ну що ж, Діку, прийдемо ми до Вальпараїсо чи до якогось іншого порту — байдуже. Головне для нас — дістатись до берега.
— Ми до нього обов’язково дістанемось, місіс Велдон, і я вас висаджу в безпечному місці, — впевнено відказав юнак. — Сподіваюсь, неподалік од берега ми зустрінемо яке-небудь каботажне судно. А норд-вест дужчає, місіс Велдон! Коли він протримається, ми пройдемо чималий шлях і швидко дістанемось до берега. Напнемо всі вітрила — від грота до клівера!
Дік Сенд говорив з упевненістю бувалого моряка, котрий чув під ногами палубу надійного корабля — корабля, який не повинен підвести його. Він уже був зібрався з допомогою негрів поставити вітрила й стати за стерно, аж тут місіс Велдон нагадала йому, що насамперед він має визначити місцеперебування «Пілігрима».
І справді, це належало зробити передусім. Дік Сенд пішов до капітанської каюти і приніс звідти карту, де звечора капітан Халл позначив крапкою їхнє місцеперебування. Він показав місіс Велдон, що шхуна-бриг перебуває на 43°35′ південної широти і 164°13′ західної довготи, бо за останні двадцять чотири години судно майже не зрушило з місця.
Місіс Велдон схилилася над картою. Вона вдивлялася з коричневу пляму, що нею позначено землю, праворуч од цього широкого океану. То був берег Південної Америки, велетенський бар’єр між Тихим і Атлантичним океанами — від мису Горн аж до берегів Колумбії. Розглядаючи, отак як вона, недосвідченими очима карту, де вміщався цілий океан, можна було подумати, що берег зовсім неда-