Чи був він у такому разі зоологом у повному сенсі цього слова — кимсь на кшталт Кюв’є[2] Нового Світу, здатним аналітично розкласти чи синтетично відтворити будь-яку тварину?
А раптом він присвятив власне життя вивченню тих чотирьох типів — хребетних, м’якунів, членистих і променевих, — на які сучасна природнича наука ділить увесь тваринний світ?[3] А може, цей наївний, але сумлінний учений вивчав різноманітні ряди, підряди, родини, підродини, роди та види цих чотирьох типів? Ні! Або присвятив себе кузен Бенедикт вивченню хребетних: ссавців, птахів, плазунів і риб? Ні, в жодному разі ні!
Можливо, його цікавили молюски? Або ж головоногі та мухуватки? Теж ні!
Хіба це заради вивчення медуз, поліпів, голкошкірих, найпростіших та інших представників променевих він до глибокої ночі палив гас у лампі?
Слід відверто сказати, що не променеві цілковито поглинали увагу кузена Бенедикта.
А оскільки із усієї зоології залишається лише розділ членистих, то, певно, саме цей розділ і був предметом всепоглинаючої пристрасті кузена Бенедикта. Проте й тут варто дещо з'ясувати.
Членисті нараховують шість рядів: комахи, багатоніжки, павукоподібні, ракоподібні, вусоногі, кільчасті черви.
Кузен Бенедикт, відверто кажучи, не зумів би відрізнити дощовика від медичної п’явки, павука від псевдоскорпіона, морського жолудя від креветки, ківсяка від сколопендри.
Ким же був у такому разі кузен Бенедикт? Лише ентомологом, і ніким іншим!
На це можна заперечити, що ентомологія є частиною природничої історії, яка займається вивченням усіх членистих. Загалом, це так.
Але зазвичай у поняття «ентомологія» вкладається більш обмежений зміст. Цей термін застосовується лише для позначення науки про комах, тобто членистих безхребетних, у тілі яких розрізняють три частини — голова, груди і черевце — і які мають одну пару члеників і три пари ніг, через що їх і назвали шестиногими.
Тож кузен Бенедикт був ентомологом і присвятив усе своє життя вивченню комах. З цього напрошується висновок, що кузену Бенедикту нічого було робити? У цьому класі не менше десяти рядів:
Прямокрилі (представники: коники, цвіркуни тощо).
Сітчастокрилі (представники: мурашині леви, бабки).
Перетинчастокрилі (представники: бджоли, оси, мурахи).
Лускокрилі (представники: метелики).
Напівтвердокрилі, або клопи (представники: цикади, блохи).
Твердокрилі, або жуки (представники: хрущі, бронзівки).
Двокрилі (представники: комарі, москіти, мухи).
Віялокрилі (представники: стилопси, або віялокрилі).
Паразити (представники: кліщі).
Нижчі комахи (представники: лепізма, або лусківниця).
Проте серед одних лише твердокрилих нараховується не менше тридцяти тисяч різних видів, а серед двокрилих — шістдесят тисяч,[4] тому не можна не визнати, що роботи для однієї людини тут було більше ніж достатньо.
Життя кузена Бенедикта цілком було присвячене винятково ентомології. Цій науці він віддавав увесь свій час: не лише денний час, але й години сну, бо ж йому навіть уві сні постійно ввижалися комахи. Неможливо порахувати, скільки шпильок було наколото в обшлаги його рукавів, у відвороти і поли його піджака, у поля його капелюха. Коли кузен Бенедикт повертався додому із заміської прогулянки, метою якої завжди були наукові дослідження, його капелюх виглядав, немов вітрина з колекцією найрізноманітніших комах. Наколоті на шпильки, вони були приліплені до капелюха як із зовні, так і з середини.
Щоб домалювати портрет цього дивака, розкажемо, що він вирішив супроводжувати містера і місіс Уелдон до Нової Зеландії виключно заради того, аби задовольнити свою пристрасть до нових відкриттів в ентомології. У Новій Зеландії йому вдалося збагатити свою колекцію кількома рідкісними екземплярами, і тепер кузен Бенедикт зі зрозумілим нетерпінням рвався назад, до Сан-Франциско, бажаючи якомога швидше розсортувати цінні надбання у ящики у своєму робочому кабінеті.
Оскільки місіс Уелдон із сином поверталися додому на «Пілігримі», то цілком зрозуміло, що кузен Бенедикт їхав разом із ними.
Місіс Уелдон менше за все могла розраховувати на допомогу кузена Бенедикта у випадку якоїсь небезпеки. На щастя, попереду на них чекала лише приємна мандрівка морем, спокійним у цю пору року, і на борту судна, що вів капітан, який заслуговує на цілковиту довіру.
Протягом трьох днів стоянки «Пілігрима» у Вайтематі місіс Уелдон встигла зробити всі приготування до від’їзду. Вона дуже поспішала, бо не хотіла затримувати відправлення судна. Розрахувавшись із туземною прислугою, вона 22 січня перебралася на «Пілігрим» разом із Джеком, кузеном Бенедиктом і старою негритянкою Нан.
2
Жорж Кюв’є (1769–1832) — відомий французький натураліст, який прославився дослідженнями викопних решток тварин, запропонував класифікацію тваринного світу, розділивши його на чотири основних типи; ця класифікація тепер вважається застарілою.
3
Тут наведено наукові погляди на систему тваринного світу IX століття; членисті (Articulata) згідно із сучасною систематикою — це членистоногі (Arthropoda). Ехіуриди (Echiurida) та кільчасті черви (Annelida), яких раніше відносили до членистих, нині є самостійними типами. У різних системах тварин загальне число типів коливається від 10 до 33.