Проте не на нього могла розраховувати місіс Велдон, якби опинилась у скрутному становищі. На щастя, передбачалось легке плавання у гарну погоду та ще й на борту судна, капітан якого заслуговував повної довіри.
Поки «Пілігрим» стояв три дні у Вайтематі, місіс Велдон спішно приготувалася в дорогу, щоб не затримувати його відплиття. Розрахувавшись із тубільними слугами, вона 22 січня піднялася на борт «Пілігрима» з сином Джеком, кузеном Бенедиктом та старою негритянкою Нен.
Кузен Бенедикт носив у спеціальній бляшанці на паску через плече всю зібрану тут колекцію комах. У колекції були, між іншим, галька представників стафіліна, хижого жука, очі якого розташовані у верхній частині голови; досі вважалося, що стафілін водиться тільки в Новій Каледонії. Кузенові Бенедикту пропонували також отруйного павука «катіпо» — так називають його маорі3,— укус якого часто смертельний для людини. Однак павук не належить до класу комах — місце йому в колекції павукоподібних,— тож він не мав ніякої цінності для кузена Бенедикта. І наш ентомолог зневажливо відмовився від павука: найціннішим скарбом у його колекції, звісно, був знаменитий новозеландський стафілін.
Ясна річ, кузен Бенедикт застрахував свою колекцію, заплативши високий внесок. Він уважав її ціннішою за весь китовий жир і вус у трюмі «Пілігрима».
Коли кінчались останні приготування до відплиття і місіс Велдон та її супутники стояли на палубі шхуни-брига, капітан Халл підійшов до своєї пасажирки.
— Само собою зрозуміло, місіс Велдон,— мовив він,— що ви берете на себе всю відповідальність, вирішивши плисти на «Пілігримі» через океан.
— Для чого ви мені це кажете, містере Халл? — спитала місіс Велдон.
— Я кажу вам це, бо, по-перше, не дістав щодо цього ніякої вказівки від вашого чоловіка, а по-друге, тому, що шхуна-бриг не може гарантувати вам
такої безпеки плавання, як пакетботи4, призначені тільки для перевезення пасажирів.
— А як ви гадаєте, містере Халл, коли б мій чоловік був тут, то чи вирушив би він у плавання на «Пілігримі» разом зі своєю дружиною та сином?
— Звичайно, вирушив би,— відповів капітан Халл.— Він би вагався не більше за мене! «Пілігрим», зрештою,— надійне судно. Я можу за нього ручитися як капітан, що командує цим судном ось уже багато років. Я сказав це вам, місіс Веддон, щоб мене менше гризло сумління, а також аби ще раз підкреслити: на борту «Пілігрима» немає звичних для вас вигод.
— Коли йдеться тільки про брак вигод, містере Халл,— відказала місіс Веддон,— то це для мене не завада. Я не з тих вередливих пасажирок, які безперестану скаржаться на тісні каюти та на одноманітне харчування.
І, подивившись на свого сина Джека, якого тримала за руку, місіс Веддон мовила:
— Вирушаймо, містере Халл!
Відразу було наказано підняти якір. Наставили вітрила, й «Пілігрим», вибираючи якнайкоротший шлях між суднами, вийшов у відкрите море й узяв курс на американське узбережжя.
Та через три дні повіяв дужий ост5, і шхуна-бриг змушена була змінити курс, щоб іти проти вітру.
Отож на 2 лютого «Пілігрим» перебував у набагато вищих широтах, ніж цього хотів би капітан Халл. Здавалося, він намірився обійти мис Горн, замість плисти навпростець до берегів Нового Світу.
Розділ II
ДІК СЕНД
П огода стояла гарна, і, якщо не зважати на деяку затримку, плавання відбувалося в досить добрих умовах.
Місіс Велдон влаштувалась на борту «Пілігрима» якнайвигідні-ше. Однак спершу довелося помізкувати, де її прихистити. На судні не було ні юта6, ні рубки7. Жодна з кормових кают команди для місіс Велдон ве годилася. Тож капітан Халл запропонував їй свою власну скромну каюту біля корми. Проте довелося довго умовляти місіс Велдон, бо вона ніяк не хотіла забирати в нього каюту. В оцім тісненькім помешканні вона й оселилася з сином та старою Нен. Тут вона обідала в товаристві капітана Халла й кузена Бенедикта, якого поселено в комірчині поряд.
Капітан «Пілігрима» перебрався в каюту, призначену для його помічника, якого на судні ніколи не було. Задля заощадження коштів — читач уже знає про це — шхуна-бриг плавала з неповною командою, і капітан обходився без помічника.
7
Рубка — закрите приміщення на верхній палубі чи в надбудові над нею, що його стіни не дотикаються до бортів судна.