Збіґнев Герберт
Печера філософів
Дійові особи:
СОКРАТ
ВАРТІВНИК
ПОСЛАНЕЦЬ РАДИ
ПЛАТОН
КСЕНОФОНТ
КСАНФІЙ
ФЕДОН
ФЕДР
ЛАХЕТ
КСАНТІППА
КРИТОН
ДОГЛЯДАЧ ПРАХУ
ХОР
УЧНІ
Пролог
Музика. Пронизливий голос сопілки на тлі гуготіння барабана й міді. Сцена порожня, без жодних декорацій. Заходять хористи. Одягнені в короткі світлі плащі. На головах гострі шпичасті шапочки. Обличчя сильно напудрені[1].
ПЕРШИЙ ХОРИСТ (із глибоким уклоном): Слово про Сократа, cина повитухи й каменяра.
ДРУГИЙ ХОРИСТ: Історія, на якій ви можете зломити зуби.
ТРЕТІЙ ХОРИСТ: Сповнена слів, аналогій і пауз.
ЧЕТВЕРТИЙ ХОРИСТ: На жаль, без дії.
П’ЯТИЙ ХОРИСТ: Хто не взяв харчів із дому, ще має змогу вийти.
ШОСТИЙ ХОРИСТ: Вам повернуть гроші за квиток.
ПЕРШИЙ ХОРИСТ: П’єса, як уже мовилося, про філософа.
ДРУГИЙ ХОРИСТ: Який жив довго.
ТРЕТІЙ ХОРИСТ: Трудився на освітянській ниві.
ЧЕТВЕРТИЙ ХОРИСТ: Проте не помер природною смертю.
П’ЯТИЙ ХОРИСТ: Що надає його постаті присмак сенсації.
ШОСТИЙ ХОРИСТ: А також щипку героїзму.
ПЕРШИЙ ХОРИСТ: Упродовж трьох актів вам доведеться напружувати вашу допитливість.
ДРУГИЙ ХОРИСТ: Аби розв’язати цей вузол.
ТРЕТІЙ ХОРИСТ: Із піднесеної брехні і пласких гіпотез.
ЧЕТВЕРТИЙ ХОРИСТ: Заради цього ми змушені послуговуватися чужими очима.
П’ЯТИЙ ХОРИСТ: Отож тут знáйдеться дещо і для короткозорих, і для далекозорих.
ШОСТИЙ ХОРИСТ: Найменше для тих, у кого хороший зір.
ПЕРШИЙ ХОРИСТ: Автор просив вибачити його й передати, що він не дає відповіді.
ДРУГИЙ ХОРИСТ: Каже, що й сам не знає.
ТРЕТІЙ ХОРИСТ: Заявляє, що якби знав, написав би цей твір німецькою.
ЧЕТВЕРТИЙ ХОРИСТ: А не скликáв би акторів і не смикав би за мотузки.
П’ЯТИЙ ХОРИСТ: Ну що ж, але він не знає.
ШОСТИЙ ХОРИСТ: І ми, хто цю п’єсу погоджування на все довели аж до краю, також мусимо з цим погодитися.
ПЕРШИЙ ХОРИСТ: Пом’якшувальною обставиною є той факт, що п’єса походить із прадавніх часів.
ДРУГИЙ ХОРИСТ: Тоді техніка для прослуховування була на низькому рівні.
ТРЕТІЙ ХОРИСТ: Сократ щойно винайшов діалектику[2].
ЧЕТВЕРТИЙ ХОРИСТ: Практичний посібник для слідчих суддів уклали значно пізніше.
П’ЯТИЙ ХОРИСТ: Саме тому засуджений бешкетував так довго.
ШОСТИЙ ХОРИСТ: А його голова, яку викинуло на високий берег нашого часу, має затерті риси.
ПЕРШИЙ ХОРИСТ: Ми не втнемо потомкам такого фортелю.
ДРУГИЙ ХОРИСТ: Усі, кого вишлють по той бік, матимуть на шиї камені, і на кожному викарбують статті, за якими їх умертвили.
ТРЕТІЙ ХОРИСТ: Усі інші матеріали знищать, щоби вони не спокушали психологів.
ЧЕТВЕРТИЙ ХОРИСТ: Кількох безвинних і непогрішних ми забальзамуємо. Їхні твори ми теж забальзамуємо й показуватимемо черні. Цілком безкоштовно.
П’ЯТИЙ ХОРИСТ: Таким чином людство визволиться від драм, а ще від мистецтва, яке зароджується із сумнівів.
ШОСТИЙ ХОРИСТ: І зостанеться лише історія, доведена геометричним способом.
Звук, який нагадує посвист батога.
ХОР: Ми починаємо.
Акт перший
Кам’яна в’язниця. Морок. На лежанці чоловік, накритий плащем. Ліворуч сходи. Мале вікно. Заходять Посланець Ради і Вартівник[3].
ПОСЛАНЕЦЬ: Спить?
ВАРТІВНИК: Спить. Постійно спить. І вдень спить, і вночі.
ПОСЛАНЕЦЬ: Хворіє?
ВАРТІВНИК: Ні. Каже, що звикає до смерті. Оригінал.
ПОСЛАНЕЦЬ: Розбуди його.
ВАРТІВНИК: Вчора він просив мене його не турбувати. Сюди постійно приходять люди й мучать його. А ти його учень?
ПОСЛАНЕЦЬ: Ні. Державна справа.
ВАРТІВНИК: Ага, то інша річ. (Тормосить сплячого за плече й гукає.) Гей, чоловіче! Повернись-но з морочливої країни марень на цю безплідну й кам’янисту землю! Тебе я кличу!
Чоловік прокидається, спускає ноги з лежанки, прикладає руку до очей. Вартівник регоче.
ПОСЛАНЕЦЬ: Я до тебе, Сократе.
СОКРАТ: А-а-а (позіхає).
ПОСЛАНЕЦЬ: Я перервав твій сон?
СОКРАТ: Так.
ПОСЛАНЕЦЬ: Що тобі снилося?
СОКРАТ: Ніщота — стихія лагідна і заколисувальна.
ПОСЛАНЕЦЬ: Я розумію — щось таке, як море. Ти впізнаєш мене?
СОКРАТ: Ні.
ПОСЛАНЕЦЬ: Я посланець Ради. Прийшов до тебе з місією (робить Вартівникові жест, щоби той зоставив їх самих).
1
Короткі світлі плащі хористів відсилають до костюмів акторів римської комедії паліати (комедії плаща). Першими героями паліати були греки (pallium — короткий плащ, який носили греки у ІІІ столітті до н.е., після підкорення Еллади римлянами). Ця аналогія також нагадує, що Сократ іще за життя став героєм комедії Аристофана «Хмари».
2
Сократ щойно винайшов діалектику (від гр. бесіда, спосіб мовлення) — метод ведення філософського диспуту між учителем і його учнем.
3
У роботі над «Печерою філософів» взірцем для Герберта стали ті «Діалоги» Платона, в яких Сократ очікує в камері на смерть, а саме «Критон» і «Федон». Відомості про останні дні Сократа, людей, які відвідували його в ув’язненні, й обставини смерті філософа Герберт запозичив із «Федона». Федон був учнем Сократа, Критон — його однолітком, сусідом і приятелем.