Провал Гадяцької угоди в 1659 р. закінчив золотий вік Речі Посполитої, еру слави, процвітання й толерантності, започатковану Люблінською унією 1569 р.[202] Створена в 1569 р. Річ Посполита була унікальним проектом розв'язання релігійних та національних проблем, що загрожували великим європейським державам. Проблемою ранньомодерних європейських правителів був конфлікт релігійної та політичної лояльностей — їхніх власних та їхніх суб'єктів. За часів, коли Німеччина була поділена між лютеранськими та католицькими князями, а Франція вирізала власних гугенотів, коли імператор Священної Римської імперії сплачував данину турецькому султанові, а потужна іспанська влада була підважена в Нідерландах і підірвана інквізицією, лише об'єднані Польща з Литвою змогли поєднати релігійну толерантність, інституційну реформу та територіальне розширення[203]. Польсько-литовським розв'язанням 1569 р. стала одна з республіканських інституцій для захисту прав чисельної та неоднорідної шляхти. З погляду економіки, процвітання Речі Посполитої та її шляхти залежало від торгівлі зерном із Західною Європою, що свідчило про поглиблення відносної економічної відсталості Польщі з Литвою та погіршення становища її селян. У тривалішій перспективі відсутність центральної влади, маргіналізація міст і відсталість села, мабуть, прирекли б Річ Посполиту. Однак остаточно не можна бути цілком упевненим: якби події XVII ст. пішли інакше, якби конфлікт в Україні вдалося подолати в середині XVII ст., можливо, Річ Посполита змогла б розв'язати всі ці питання. За часів, про які йдеться, 1569–1659 рр., вирішальним випробуванням для Речі Посполитої стала її здатність створити, привабити та утримати лояльну політичну еліту в Польщі; Литві та Україні. Люблінська унія створила державу шляхетських воїнів, громадян Польщі та Литви; й надала їй форми. Провал Гадяцької угоди унеможливив застосування цього рішення до України та підважив його втіленя в Польщі й Литві.
Козацьке повстання відчутно вплинуло на майбутнє польської національної ідеї та на роль Польщі в національній ідеї українській. В Україні XVII ст. було легко рівняти панів з поляками та католиками; а в XVIII та XIX ст. це поєднання лише посилювалось. Водночас ключем до XVII ст. було не зіткнення польської та української нації, а відсутність порозуміння між Річчю Посполитою та козаками. У Литві такий компроміс було знайдено у 1569 р., а політичні та релігійні інституції продовжували єднати місцеві еліти з польською культурою навіть після розпаду Речі Посполитої у 1795 р. В Україні подібні політичні інституції не вижили, а роль Уніатської Церкви обмежували козаки. Це ретроспективно веде до невірного враження, що «Польща» та «Україна» відрізнялись, коли вони були об єднані в спільному королівстві, а «поляки» та «українці» були приречені стати ворогами. В Гетьманщині користувалися польськими грошима, а польська була мовою її адміністрації й навіть військового командування. І хоча спроби примирення середини XVII ст. провалились, обидві партії розуміли одна одну. Під час переговорів представники Речі Посполитої та козаки не потребували перекладачів. Козацька старшина та польська шляхта (групи, які перетинались) поділяли одну, дві чи навіть три мови: латину, польську й українську. Коли ж козаки вели переговори з Московією, вони використовували перекладачів, а для того, щоб Хмельницький міг прочитати листи, написані московським діалектом, їх треба було перекладати латиною[204].
202
Щоб прослідкувати одну важливу тенденцію відходу від толерантності, див.: Guldon Zenon, Wijaczka Jacek. he Accusation of Ritual Murder in Poland, 1500–1800 // Polin, 10 (1997). — p. 119–131.
203
Ellio J. H. Europe Divided 1559–1598. — Oxford: Blackwell 2000 [1968]. — p. 154–163 і далі.
204
Про фінанси див.: Гвоздик-Пріцак Лариса. Економічна і політична візи Богдана Хмельницького та її реалізація в державі Військо Запорозьке. — К.: Обереги, 1999. — с. 101–102 і далі; про мову див.: Pritsak Omeljan, Reshetar John. Ukraine and he Dialectics of Nation-Building // Slavic Review, 22, 2 (1963). — p. 18–19. Про козацьку історію та українську ідентичність див.: Sysyn Frank. he Reemergence of he Ukrainian National and Cossack Mythology // Social Research, 58, 4 (1991). — p. 845–864; Субтельний Орест. Україна: історія. — К.: Либідь, 1993. — с. 124–126.