— Ну, ти ас! Чистісінько Червоний Барон, — сказав я. — Хороша робота, хлопче!
Сатир вичавив із себе кислу посмішку.
— Насправді веселого мало. Звичайно, дубасити її довбнею було кумедно. Але потрапити в лапи бетонного ведмедя — не дуже велике задоволення. Це вже не смішно.
Він зловив свою крилату взувачку. Я надів ковпачок на меч. Після чого ми втрьох, поточуючись, рушили до складу.
За шинквасом ми знайшли старі целофанові пакети й двічі обмотали ними голову Медузи. Потім кинули її на стіл, за яким вечеряли, і повсідалися довкола, надто зморені, щоб розмовляти.
— Отже, за це чудисько нам слід дякувати Афіні? — нарешті спитав я.
— Насправді — твоєму татусеві, — кинула на мене недобрий погляд Аннабет. — Чи не пригадуєш? Медуза була подружкою Посейдона. Вони вирішили зустрітися в храмі моєї матері. Ось чому Афіна перетворила її на чудовисько. Медуза та дві її сестри, які допомагали їй проникнути в храм, стали трьома горгонами. Ось чому Медуза була готова роздерти на шматки, але хотіла, щоб ти залишився в образі прекрасної статуї. Вона, мабуть, досі вважає твого татуся таким солоденьким. Можливо, ти нагадав Медузі його?
— То це я винен, що ми її зустріли?! — Моє обличчя палало.
Дівчина випросталась.
— Аннабет, це просто фотографія, — передражнила вона, бездарно наслідуючи мій голос. — Що в цьому поганого?
— Припини, — сказав я. — Ти просто нестерпна.
— А тебе годі й витримати.
— Гей! — втрутився Гровер. — Через вас обох у мене розболілася голова, хоч у сатирів ніколи не буває мігрені. Що будемо робити із цим?
Я втупився в загорнуту в мішки голову. Одна із змійок висунулася в дірку в целофані. Напис на пакеті значив: «Дякуємо за покупку».
Я був злий, але не на Аннабет чи її маму, а на всіх богів одразу за те, що вони втягли нас у ці пошуки і першого ж дня влаштували дві сутички. Такими темпами ми ніколи не дістанемося Лос-Анджелеса живими, не кажучи вже про те, щоб встигнути до літнього сонцестояння.
Що там казала Медуза?
«Не будь пішаком у руках богів, любий. Тобі більше личить бути статуєю».
— Зараз повернусь. — Я підвівся й попрямував до виходу.
— Персі, — гукнула мені навздогін Аннабет. — Що ти замислив?
Я дістався задньої частини складу, де розшукав кабінет Медузи.
Розкривши її гросбух, я виявив шість посилок останнього часу — морським шляхом до царства мертвих, для прикрашання саду Персефони та Аїда. Судячи з фрахтового рахунку, фінансове представництво підземного світу перебувало за адресою: «Студія звукозапису ДОА»[6], Західний Голівуд, Каліфорнія. Я згорнув рахунок і поклав його до кишені.
У касі я виявив двадцять доларів, декілька золотих драхм і пакети для відправлення посилок нічним експресом Гермеса, до кожного з яких надавалась невеличка шкіряна торбинка для монет. Я обшукав весь офіс, поки не наштовхнувся на коробку потрібного розміру.
Повернувшись до столу для пікніка, я запакував голову Медузи в коробку та заповнив бланк посилки:
Богам
Гора Олімп
600-й поверх Емпайр-стейт-білдинг
Нью-Йорк
з найкращими побажаннями
від Персі Джексона
— Їм це не сподобається, — попередив Гровер. — Вони подумають, що ти надто зухвалий.
Я запхав до торбинки декілька золотих драхм. Щойно я закрив коробку, пролунав звук, що нагадував клацання касового апарату. По тому моя посилка піднеслася над столом і зникла, ніби розчинившись у повітрі.
— А я насправді зухвалий, — сказав я.
І подивився на Аннабет, провокуючи на чергову дошкульну репліку.
Але вона нічого не сказала. Очевидно, змирилася з тим, що я краще за неї вмію дошкуляти олімпійцям.
— Ходімо, — буркнула Аннабет, — треба скласти новий план.
Глава дванадцята
МИ ПРИЙМАЄМО ДОПОМОГУ ВIД ПУДЕЛЯ
Тієї ночі вигляд ми мали жалюгідний.
Ми отаборились у лісі, неподалік головного шляху, на болотяній галявині, яку місцеві підлітки явно використовували для пікніків. Усе довкола було засмічено бляшанками від коли й обгортками від їжі швидкого приготування.
Ми прихопили деяку провізію та ковдри від тітоньки Ем, але не наважилися розкласти багаття, щоб просушити одяг. Фурії та Медуза в один день — це вже занадто. Ми більше не хотіли притягати нічиєї уваги.
Спати вирішили по черзі. Я зголосився вартувати першим.
Аннабет згорнулася калачиком на ковдрах і захропіла, щойно голова її торкнулась землі. Гровер на своїх крилатих черевиках злетів на одну з нижніх гілок дерева, притулився до стовбура й втупився у зоряне небо.