Кінематографісти квапливо записують у свої блокноти ці влучні вирази і вже потім на дозвіллі старанно розподіляють їх між собою – кожному по заслузі й рангу.
Дискусія закінчується резолюцією, в якій висловлюється побажання ґрунтовно переробити кінець, початок і середину фільму, а коли можна, то й змінити назву.
В цю мить десь здалеку чути тихе хлипання – то плачуть вуфківські грошики.
Після подвійного чи потрійного монтажу фільм знову йде на перегляд – і тут уже його остаточно забороняють, як ідеологічно шкідливий і з художнього погляду для демонстрування непридатний.
А далі він десь зникає, про нього остаточно забувають.
І раптом за рік тумби вдягаються в чепурні кольорові плакати, що захоплюють подих, коли на них дивишся:
Всесвітній бойовик! Шедевр кінематографії!
Сто сімдесят п'ять тисяч уже бачили!
Кіноепопея на 6 частин!
Світовий революційний рух вдало сполучається з любовною інтрижкою!
Кінотрагедія
«Холерина – Малярина»
за романом Зінаїдо Кастраті[10].
Постава[11] славетного режисера Малахоліна.
Публіка лине до кінотеатру, стіни тріщать від галасливої юрби, деркоче кіноапарат, скаженіють кіномузики зі спеціально підібраними номерами («Потеряла я колечко» і «Смело, товарищи, в ногу») – і перед здивованим, зворушеним, зрушеним, приголомшеним, остовпілим глядачем миготять прудкі кадри, що їх під доглядом свого чоловіка настраждала зірка екрана – Самоперська.
Сценарій втілено у фільм.
На очах у публіки бринять сльози.
Жаль от тільки, що ніхто до цього часу не догадався зробити хімічний аналіз отих сліз.
Цікаво, який процент жовчі в тих сльозах?
Закінчуючи свій короткий кінопідручник, я дозволю собі висловити глибоку подяку тим висококваліфікованим кінофахівцям, що не заважали мені своїми порадами та вказівками.
Мушу зауважити, що, складаючи цього підручника, я через брак часу не ставив собі за мету дати всевичерпне описання кінематографічної справи.
Молоді кінематографісти, що бажають докладніше вивчити кіносправу, хай почитають відчити РСІ[12] та відповідних судових органів.
_____________________
Примітка
Гумористичний нарис Леоніда Чернова (Малошийченко) «Подарунок молодим кінематографістам» вперше був виданий у Харкові 1930 року видавництвом ДВУ окремою книжкою, до котрої крім цього нарису додано оповідання Чернова «Хвороба Дубинського». Тут текст представлено за виданням: Леонід Чернов (Малошийченко), «Чудаки прикрашають світ», Київ, «Темпора», 2021, серія «Наші 20-ті».
10
Обігрується назва фільму «Кіра Кіраліна» (1926) за однойменним романом Панаїта Істраті.
12
Робітничо-селянська інспекція (РСІ) – система органів влади, які займалися питаннями державного контролю.