Походження богів. Роботи і дні. Щит Геракла

Тільки-но вперше появиться в небі міць Оріона[179],
Слугам вели у цей день молотити священне Деметри
Зéрно на круглім і рівнім току, відкритім для вітру.
/600/ В зерновики позсипай тоді, що змолотив і відміряв.
А як усе вже збереш і складеш у комору пожитки,
Наймита, раджу, бездомного взяти і жінку бездітну:
Та, що годує дитину малу, — лиш завадою в домі;
Пса-гострозуба тримай і на корм йому не скупися,
Щоб із подвір’я той-хто-спить-вдень[180] чогось не поцупив.
Сіна й відходів усяких запас май, щоб годувати
Мулів своїх і биків. Хто трудивсь — колінам спочити
Хай тоді дасть і ярма з волів натруджених скине.

А коли Сіріус і Оріон[181] заблиснуть на небі
/610/ Й рожевоперста Еос[182] на Арктура глянути зможе,
Ось тоді, Персе, стинай і додому зноси виногрона.
Десять днів і десять ночей їх висушуй на сонці,
Зо п’ять — в тіні тримай, а на шостий — зливай уже в глеки
Ті Діоніса дари, нам солодкі. А коли, врешті,
Стануть Плеяди й Гіади[183] на заході й піде за обрій
Міць Оріона — з засівом новим, гляди, не спізнися:
Час для усіх робіт польових і пора є належна.

А коли в море тягне тебе, в небезпечні дороги, —
То, коли діви-Плеяди, тікаючи від Оріона
/620/ Грізної сили, пірнуть у замрячені моря глибини,
І зусібіч, не вгаваючи, стануть вітри налітати, —
Темному морю ввіряти судно тоді й не подумай —
Про обробіток землі пам’ятай, — така моя рада.
Добре камінням судно обклади зусібіч, як на берег
Витягнеш, щоб дощовиті вітри не знесли його в море.
Вибий і чіп, бо прогнити б могло од Зевсових ливнів.
Потім приладдя усі гарненько склавши у домі
І позгортавши як слід судна мореплавного крила[184],
Міцно збите стерно — завісь над огнищним димом.
/630/ Сам же вичікуй, коли для плавби наспіє година.
Щойно наспіла — в море спускай судно бистрохідне
З крамом таким, щоб із зиском додому його скерувати,
Як це і мій, і твій робив батько, Персе немудрий:
В море не раз він пускавсь, аби дома краще жилося.
Так він сюди раз прибув, подолавши обшири моря,
На смоляному судні з еолійської Кіми[185] відпливши.
Та не пересит гнав його в море, не статки-розкоші —
Скрутна година: Зевс на людей її часто зсилає.
От і осів він під Геліконом у вбогій місцині,
/640/ В Аскрі; зле тут взимі, гірко вліті, не солодко — завше.

Отже, за що б ти, Персе, не взявся, вмій пильнувати
Часу й пори, що так уже важить у мореплавстві.
Хай ти мале полюбляєш судно — завантажуй велике[186]:
Більшим буде вантаж — то більше матимеш зиску,
Тільки б недобрі вітри свої подуви погамували.

А як на злам голови у непевне пустишся море,
Щоб і борги скинуть з пліч, і з голодом діла не мати, —
Моря шумкого спробую викласти міри й закони,
Хоч ні на плаванні я, ні на суднах не розуміюсь.
/650/ В морі широкому я за життя свого якось не плавав,
Лиш один раз на Евбею — з Авліди[187]; колись тут ахейців
Буря звела: силу військ у священній зібравши Елладі,
Рушили збройно на Трою вони, красунями славну.

Плив я туди, до Халкіди, на грища Амфідаманта[188]
Мудрого; там нагород було досить, що завчасу їх
Приготували духом великі сини того мужа.
Гимном я там переміг — отримав триніжок вухатий[189]
І посвятив його Музам співучим на Геліконі,
Бо ж вони вперше мене до дзвінкої покликали пісні.
/660/ Дещо лиш знаю про судна, кілками позбивані густо,
Та сповіщу, які мислі у Зевса-егідодержця,
Музи ж навчили мене незрівнянні гимни співати.

179

…тільки-но… появиться… міць Оріона… — Тобто наприкінці червня. Оріон — міфічний беотійський мисливець, якого боги перетворили на сузір’я.

180

…той-хто-спить-вдень… — злодій; див. Передм., с. 12.

181

А коли Сіріус і Оріон… — тобто з початком вересня.

182

…рожевоперста Еос… — тобто «з рожевими пальцями», що від ранішнього проміння сонця.

183

Гіади — німфи, доньки Атланта й Етри, що постійно оплакували загибель свого брата Гіаса і, врешті, вкоротили собі віку. Зевс обернув їх на сузір’я, з появою якого (початок листопада) починався сезон дощів.

184

…позгортавши… крила… — так у Гомера — й про весла, «крила корабля» («Одіссея», XI, 125; XXIII, 272).

185

…сюди… прибув… з еолійської Кіми… — тобто до Аскри; Кіма — найбільше місто Еоліди (нині в Туреччині).

186

Хай ти мале полюбляєш судно — завантажуй велике… — пор. у Вергілія: «Хвали собі землі обширні — клаптичок свій обробляй» («Георгіки», II, 412–413).

187

…на Евбею — з Авліди… — найважливішими містами на острові Евбея, що в Егейському морі, були Халкіда й Еретрія; з Авліди, міста в Беотії, згідно з міфом, грецький флот рушав на Трою.

188

Амфідамант — володар Халкіди; загинув у морській битві з еретрійцями.

189

…триніжок вухатий… — триногий казанок, традиційна нагорода переможцеві на поетичних змаганнях.