Походження богів. Роботи і дні. Щит Геракла

«Я вас вітаю, нащадки Лінкея[240], славного в світі!
Зевс, волóдар блаженних богів, вам міць дає нині
Кікна здолать і ясні обладунки з нього зірвати,
/330/ Ще одне маю сказати тобі, з мужів найславніший:
Щойно у Кікна ти міддю життя солодке віднімеш,
Тут його тіло залиш і весь бойовий обладунок,
Сам — на Арея чекай, коли вдарить він, мужеубивця.
Вгледиш хай смужку якусь щитом не прикритого тіла —
Цілься списом туди, мідне вістря вбий у те місце —
І відступи: тобі ж не судилось в Арея забрати
Ні його коней, ані ясносяйних знять обладунків».

Мовивши те, богиня з богинь на повіз ступила,
І перемогу в руках невмирущих маючи, й славу.
/340/ Щойно мовила те — Іолай тоді, Зевса нащадок,
Жахно на коней гукнув — і ті, колісницю рвонувши,
Стрімко полем її, чорну куряву збивши, помчали.
Запалу їм додавала й вона, ясноока Афіна, —
Знай, потрясала егідою, глухо земля стугоніла.
З другого боку на них, огненним вихором мчали
Коней приборкувач Кікн і Арей, війною неситий.
Вмить, налетівши óдні на одних, зітнулися коні —
І заіржали ураз, аж луна довкіл розляглася.
Першим мовив до Кікна Геракл, снага його буйна:

/350/ «Що ж, милий Кікне, женеш на нас рисаків бистроногих?
Ми ж і без того і бід, і трудів так багато зазнали!
Гарну свою колісницю зверни, щоб міг я своєю
Мимо проїхати, бо ж до Трахіни[241] прямую, де править
Кеїк[242], володар, а міццю своєю й повагою — перший
Він у Трахіні. Врешті, ти сам прекрасно те знаєш:
Темістоною ж узяв за жону ти, красу синьооку.
Нині ж, нещасний, од смерті тебе й Арей не врятує,
Хай-но з тобою один проти одного станемо в битві.
Раз уже спробував він, кажу тобі, міць мого списа,
/360/ А це тоді, як за Пілос[243] піщаний навпроти себе
Стали ми з ним, що рвався до бою, непогамовний.
Тричі, поцілений списом моїм, повалився на землю:
Тричі метнув я у щит; у стегно — четвертий був поціл,
Списа що сил я пустив, і вістря вбилося в тіло —
Впав долілиць: поверг і його розгонистий спис мій.
Став, засоромлений, в колі безсмертних: свої обладунки,
Зрошені кров’ю, в моїх, ось цих руках, залишив він».

240

…нащадки Лінкея… — тобто батька Абанта (Абаса), володаря Аргосу, прадіда Персея; Геракл та Іолай, з роду Персея, — «нащадки Лінкея».

241

Трахіна — місто в Фессалії біля підніжжя Ети, де, за переказом, Геракл закінчив своє земне життя, про що Софокл у трагедії «Трахінянки»; див., зокрема, сонет Ередіа «На Отрії»: «А там Евбея спить на лоні хвиль безмовних / І Ета, де Геракл, конаючи, воздвиг / Останнє огнище і перший свій жертовник» (пер. М. Зерова).

242

Кеїк — володар Трахіни, друг і сподвижник Геракла; Темістоноя — його дочка, дружина Кікна.

243

Пілос — місто на західному Пелопоннесі, осередок мінойської культури (збереглася фортеця, заснована ще в XV ст. до н. е.); володарем Пілосу був гомерівський Нестор.