Лемюель уважно вслухався. Напруживши свої великі рухомі вуха, він звідусіль чув голоси — море голосів, що накочувалися на нього хвилями. Голоси долинали з усіх кімнат і кабінетів, з кожного поверху. Йому було тривожно.
Лікар Джеймс Норз вийшов до них і простягнув руку. Він був високим вродливим шатеном років, може, тридцяти, у чорних окулярах з роговою оправою. Його хода була впевненою, він коротко і міцно потиснув Лемюелеву руку.
— Ходімо, — сказав він низьким голосом. Ральф рушив до кабінету, але лікар похитав головою. — Ні, не ви, тільки хлопчик. Ми з Лемюелем поговоримо наодинці.
Схвильований Лемюель зайшов у кабінет за Норзом. Лікар хутко замкнув двері на потрійний магнітний замок.
— Можеш називати мене Джеймсом, — сказав він, тепло усміхаючись до хлопця. — А я зватиму тебе Лемом. Добре?
— Згода, — обережно відповів Лемюель. Він не відчував у чоловікові ворожості, але завжди був насторожі. Він мав бути обережним, навіть із цим доброзичливим красенем-лікарем, очевидно, розумним чоловіком.
Норз закурив і подивився на хлопця.
— Коли ти зв’язував і розтинав тих старих шкап, — сказав він задумливо, — тобою ж керувала наукова цікавість, чи не так? Ти хотів знати — знати факти, а не покладатися на чужі слова. Ти хотів розібратися, як влаштовані людські істоти.
Лемюель все більше хвилювався.
— Але ніхто цього не зрозумів.
— Так, — похитав головою Норз, — вони не зрозуміли. А знаєш чому?
— Думаю, так.
Норз походжав туди-сюди кабінетом.
— Я проведу з тобою кілька тестів, маю дещо з’ясувати. Ти ж не заперечуєш? Ми обоє дізнаємося про тебе більше. Я вивчав тебе, Леме, вивчав поліцейські звіти й вирізки з газет. — Раптом він висунув зі стола шухляду й дістав звідти Міннесотський опитувальник, тест Роршаха, ґештальт-тест Бендер, колоду карт екстрасенсорного сприйняття Зенера, віджа-дошку[23], два гральні кубики, воскову ляльку з обрізками нігтів і пасмами волосся, табличку з магічними закляттями і маленький шматок свинцю на випадок, якщо хтось захоче спробувати перетворити свинець на золото.
— Що вам від мене треба? — запитав Лемюель.
— Я збираюся поставити тобі кілька запитань і дати погратися кількома предметами. Я спостерігатиму за твоїми реакціями і буду все занотовувати. Згода?
Лемюель завагався. Йому дуже потрібен був друг, але він боявся.
— Я...
Норз поклав руку хлопцеві на плече.
— Ти можеш мені довіряти. Я не такий, як ті хлопці, що побили тебе того ранку.
Лемюель з вдячністю подивився на лікаря.
— Ви і про це знаєте? Я з’ясував, що правила їхньої гри були цілковито довільними, і, звичайно, зорієнтувався в базовій реальності ситуації. Коли мені передали биту, я вдарив по голові спочатку пітчера, потім кетчера[24]. Пізніше я з’ясував, що такими ж довільними є й уся людська етика і мораль... — він замовк, раптом злякавшись. — Може, мені...
Лікар, сидячи за столом, почав тасувати карти ЕС Зенера.
— Не хвилюйся, Леме, все буде гаразд, — сказав він тихо. — Я розумію.
Тести було пройдено, вони сиділи вдвох мовчки. Була шоста, сонце надворі вже починало сідати. Зрештою Норз заговорив.
— Неймовірно. Я сам заледве в це вірю, але ти цілковито логічний, ти повністю відкинув усі таламічні емоції. Твій розум абсолютно вільний від моралі й культурних упереджень. Ти досконалий параноїк без жодної емпатії, неспроможний відчувати сором, жаль чи співчуття, взагалі жодної зі звичних людських емоцій.
Лемюель кивнув.
— Це правда.
Вражений лікар відкинувся на спинку крісла.
— Навіть мені важко таке усвідомити, це просто приголомшливо. Ти володієш суперлогікою, цілковито вільною від ціннісно орієнтованих упереджень, і ти вважаєш, що весь світ налаштований проти тебе.
— Так і є.
— Звісно. Ти проаналізував структуру людської діяльності і зрозумів, що вони кинуться на тебе і спробують знищити, щойно дізнаються правду.
— Тому що я інакший.
Норза переповнювали почуття.
— Параноя завжди вважалася психічним розладом, але це не так! При параної не втрачається контакт з реальністю, а якраз навпаки: параноїк пов’язаний з реальністю безпосередньо. Це досконалий емпірик, якого не збивають з пантелику етичні, моральні чи культурні заборони. Параноїк бачить речі такими, якими вони є, і насправді лише він є по-справжньому здоровою людиною.
— Я читав «Mein Kampf», і ця книжка відкрила мені, що я не один такий, — сказав Лемюель. — «Не один такий, я не сам», — вдячно повторив він уже подумки.
Норз помітив піднесений вираз на обличчі хлопчика.
— Ти є частиною хвилі майбутнього, — сказав він. — Я до нього не належу, але можу спробувати його зрозуміти. Я усвідомлюю, що є звичайною людиною, обмеженою таламічними емоційними і культурними упередженнями. Я не можу бути одним із вас, але я підтримую вас. — Його обличчя світилося захватом. — І можу допомогти!
Наступні кілька днів були дуже обнадійливими для Лемюеля. Доктор Норз узяв його під свою опіку, і хлопчик оселився у квартирі лікаря на околиці. Тут на нього більше не тиснула родина, він міг робити, що заманеться. Норз взявся допомагати Лемюелеві шукати інших мутантів-параноїків.
— Лемюелю, може ти поясниш мені свою теорію Ніщ-О? — запитав якось після вечері Норз. — Нелегко зрозуміти принцип необ’єктної орієнтації.
Лемюель обвів рукою квартиру.
— Усі ці об’єкти на перший погляд існують, і кожен з них має назву. Книжка, стіл, диван, килим, лампа, штори, вікно, двері, стіна тощо. Цей поділ на об’єкти цілковито штучний, базований на застарілій системі думки, тоді як у реальності об’єктів немає. Всесвіт єдиний. Нас навчили думати в термінах об’єктів — це є річ, то є річ. Але коли усвідомлюєш Ніщ-О, це словесне розділення зникає. Воно давно пережило свою корисність.
— А ти можеш навести мені приклад або якось це продемонструвати?
Лемюель завагався.
— Це важко зробити самотужки. Хіба пізніше, коли ми вийдемо на контакт з іншими... Сам я можу зробити це дуже грубо, у невеликому масштабі.
Лікар уважно спостерігав, як Лемюель квапливо снував по квартирі, складаючи речі на купу. Коли всі книжки, картини, килими, штори, меблі й антикваріат були зібрані, хлопчик методично розтовк усе в гомогенну безформну масу.
— Бачите, — сказав він, виснажений і блідий від втоми. — Розрізнення на довільні предмети зникло. Приведення речей до їхньої базової гомогенності може бути застосоване до всього Всесвіту. Всесвіт — це цілісність, уніфікована матерія без поділу на живе й неживе, істот і неістот. Велетенська круговерть енергії, а не окремі частинки. За цілковито штучною видимістю матеріальних об’єктів лежить світ реальності — величезна нерозрізнювана реальність чистої енергії. Пам’ятати, що об’єкти не є реальними, — це перший закон мислення Ніщ-О.
Норз стояв посеред кімнати глибоко вражений і серйозний.
Він копнув ногою залишки розламаного стільця, безформну купу шматків дерева й уламків скла.
— Думаєш, реальність можна повернути до первинної форми?
— Не знаю, — відповів Лемюель. — Звісно, нам будуть опиратися. Людські істоти боротимуться з нами, вони неспроможні піднятися над своєю мавпячою одержимістю речами — блискучими об’єктами, яких вони можуть торкатися і якими можуть володіти. Усе залежатиме від того, наскільки ми зможемо скоординувати наші дії.
Норз дістав з кишені смужку паперу і розгорнув її.
— Здається, я натрапив на слід, — сказав він тихо. — Знайшов людину, яка, гадаю, є однією з вас. Ми відвідаємо його завтра — тоді й побачимо.
Доктор Джейкоб Веллер сухо привітався з ними біля дверей своєї закритої лабораторії над Пало-Альто. Величезну систему І лабораторій і дослідницьких бюро, де він займався своєю надважливою роботою, стерегла ціла купа працівників державної охорони в одностроях. Його персонал, чоловіки і жінки у білих халатах, працювали тут цілодобово.
— Моя робота була засадничою для створення М-бомб і кобальтової оболонки для водневих бомб, — сказав він, подавши сигнал замкнути надміцні замки на вході за ними. — Як ви побачите, багато передових ядерних фізиків теж сповідують Ніщ-О.
23
Міннесотський багатопрофільний опитувальник особистості — стандартизований психометричний тест для оцінки особистісних якостей і виявлення психопатологій у дорослих, розроблений у 1940-х роках. Його оновлені версії використовуються до сьогодні. У першій версії пропонувалося 567 тверджень, на які треба було дати відповідь «погоджуюся», «не погоджуюся» або «не можу відповісти».
Тест Роршаха, або ж «Плями Роршаха», — психологічний тест для оцінки особистісних якостей і емоційних характеристик дітей від п’яти років і дорослих через інтерпретацію їхніх описів 10 абстрактних зображень з чорнильними плямами. Розроблений 1921 року Германом Роршахом.
Ґештальт-тест Бендер — психологічний тест для оцінки візуальних і моторних функцій, виявлення вад розвитку і неврологічних розладів у дітей від трьох років і дорослих, розроблений 1938 року. В рамках тесту суб’єкт дослідження має відтворити зображені на дев’яти картах геометричні фігури.
Карти екстрасенсорного сприйняття Зенера — колода з двадцяти п’яти карт з п’ятьма різними видами простих символів, за допомогою яких психолог Карл Зенер і парапсихолог Джозеф Райн у 1930-х роках намагалися довести існування телепатії. Суб’єкт дослідження мав вгадувати символи, дивлячись на зворотний бік карти.
Віджа-дошка — пласка дерев’яна дошка з алфавітом, позначками «так» і «ні», іноді іншими додатковими елементами, що використовується для спіритичних сеансів. На дошку кладеться вказівник (щось, що може ковзати по дошці), учасники сеансу торкаються дошки і ставлять запитання, інтерпретуючи рухи вказівника як відповіді духа з потойбіччя.