Лемюелеві перехопило подих.
— Тоді...
— Звісно, — Веллер не марнував часу. — Ми працювали роками. Ракети в Пенемюнде[25], атомні бомби в Лос-Аламосі[26], водневі бомби, а тепер ще й М-бомби. Багато науковців, звісно, не мають стосунку до Ніщ-О. Це звичайні люди з таламічними упередженнями, як, наприклад, Айнштайн. Але ми вже просунулися далеко вперед. Якщо не буде надмірного спротиву, ми зможемо дуже скоро взятися до справи.
Задні двері лабораторії від’їхали, всередину почали шанобливо по черзі заходити чоловіки і жінки в білому. Серце Лемюеля калатало. Ось вони, справжні дорослі Ніщ-О! Чоловіки і жінки, і вони працюють уже роками! Він легко їх упізнав: усі мали видовжені й рухливі вуха, якими мутанти Ніщ-О з великої відстані вловлюють найменші вібрації у повітрі. Це дозволяє їм спілкуватися, де б вони не були, по всьому світу.
— Розкажіть про нашу програму, — звернувся Веллер до невисокого блондина, що стояв поруч із ним, спокійний і зосереджений. Суворий вираз його обличчя пасував урочистості моменту.
— М-бомба майже готова, — тихо заговорив він з легким німецьким акцентом. — Але це не останній крок у нашому плані. Наступною буде 3-бомба, що стане визначальною для першої фази. Ми ніколи публічно не говорили про 3-бомбу, бо якщо люди дізнаються про неї, нам доведеться долати серйозний емоційний спротив.
— Що таке 3-бомба? — збуджено запитав Лемюель.
— Термін «3-бомба», — відповів блондин, — описує процес, у ході якого планета Земля стає однорідною, доходить до критичної маси, а тоді детонує.
Лемюеля переповнювали почуття.
— Я й гадки не мав, що ми просунулися так далеко!
Блондин злегка посміхнувся.
— Так, порівняно з часом, коли ми тільки почали, ми встигли зробити чимало. Під керівництвом доктора Раста я зміг напрацювати базові ідеологічні засади нашої програми. Колись ми уніфікуємо у гомогенну масу весь Всесвіт. Утім, зараз наша мета — це Земля, і коли ми її досягнемо, не буде жодних перешкод, щоб продовжувати свою роботу нескінченно.
— Ми вже підготували транспорт для перельоту на інші планети, — пояснив Веллер. — Докторе Фріш...
— Ми вдосконалили керовані ракети, які розробили в Пенемюнде, — продовжив блондин, — і спроектували корабель, який доправить нас на Венеру. Там ми почнемо другу фазу нашої роботи: сконструюємо В-бомбу, яка поверне Венеру до її первісного стану гомогенної енергії. А тоді... — він знову посміхнувся. — А тоді буде С-бомба, сонячна бомба. Якщо нам вдасться, вона поверне усю систему планет і супутників до її велетенського першообразу.
До 25 червня 1969 року Ніщ-О отримали фактичний контроль над усіма найбільшими світовими урядами. Процес, що розпочався в середині тридцятих, практично завершився. Сполучені Штати і Совєцька Росія безповоротно опинилися в руках представників Ніщ-О. Організація встановила контроль над усіма високопосадовцями, тож змогла пришвидшити втілення своєї програми. Час настав, більше не було потреби ховатися.
Лемюель і доктор Норз спостерігали за вибухами перших водневих бомб з ілюмінатора ракети. Усе було детально сплановано, обидві нації одночасно атакували одна одну водневими бомбами. Вже протягом першої години вдалося досягнути першокласних результатів: Північна Америка і Східна Європа майже зникли. Велетенські хмари радіоактивних частинок піднялися в небо й розлетілися навсібіч. Розплавлений метал кипів і розбризкувався аж до горизонту. Вцілілі люди в Африці, Азії, на нескінченних островах і у віддалених місцинах з жахом принишкли.
— Ідеально, — почувся у вухах Лемюеля голос доктора Веллера. Він був десь під поверхнею в надійно захищеній штаб-квартирі, де закінчували збирати корабель до Венери.
— Чудово попрацювали, — погодився Лемюель. — Ми змогли уніфікувати щонайменше п’яту частину суходолу!
— Але попереду ще багато роботи. На черзі — М-бомби. Вони мають зупинити людей, які спробують завадити нам працювати над 3-бомбою. Неможливо буде спорудити термінали, якщо лишаться люди, які заважатимуть.
Перші М-бомби вибухнули вже за тиждень. Згодом їх запустили ще більше — з ретельно замаскованих пускових установок у Росії й Америці.
До 5 серпня 1969 року людська популяція скоротилася до трьох тисяч. Ніщ-О у своїх підземних кабінетах просто сяяли від задоволення. Уніфікація відбувалася чітко за планом, їхня мрія ставала реальністю.
— Тепер, — сказав доктор Веллер, — ми можемо починати спорудження терміналів для 3-бомби.
Перший термінал зводили в Арекіпі в Перу. Другий — на протилежному боці планети в Бандунґу на Яві. Через місяць дві велетенські вежі вже височіли проти запилюженого неба. Дві колонії Ніщ-О у важких захисних костюмах і шоломах працювали день і ніч над завершальним етапом програми.
Доктор Веллер відправив Лемюеля на будівництво в Перу. Дорогою із Сан-Франциско до Ліми не було видно нічого, крім попелу й металічних вогнів, що досі не згасли. Жодних ознак життя чи окремих об’єктів — усе сплавилося в єдину масу кипучого шлаку. Океани перетворилися на киплячу воду й пару. Розділення на суходіл і океан зникло, поверхня Землі, де колись були блакитні океани й зелені ліси, дороги, міста і поля, перетворилася на гнітючу сіро-білу масу.
— Бачиш термінал? — запитав доктор Веллер.
Лемюелю перехопило подих від цієї довершеної краси.
Ніщ-О звели гігантський щит-купол, сферу з прозорого пластику посеред моря хвиль рідкого шлаку. У бульбашці вже виднівся термінал — павутина з блискучого металу і дротів. Побачивши її, доктор Веллер і Лемюель затихли.
— Розумієш, — сказав Веллер, коли ракета проходила крізь шлюзи щита. — Ми уніфікували лише поверхню Землі й, може, з милю породи під нею. Більшості планетарної маси, втім, це не зачепило. Але 3-бомба це виправить. Коли вибухне рідке ядро планети, вся планета спалахне новим сонцем, а коли вибухне С-бомба, уся Сонячна система перетвориться на гомогенну масу палаючого газу.
Лемюель кивнув.
— Логічно. А тоді...
— Далі настане черга Г-бомби: наступною буде вже галактика. Останні ж стадії нашого плану настільки грандіозні й неймовірні, що ми заледве сміємо про них думати. Г-бомба, а вже потім, нарешті, — Веллер злегка посміхнувся, його очі блищали, — В-бомба.
Вони приземлилися. Їх зустрів стривожений і знервований доктор Фріш.
— Докторе Веллер! — вигукнув він. — У нас неприємності!
— Що трапилося?
Обличчя Фріша перекосилося у тривожній гримасі, але вольовим Ніщ-О зусиллям він зміг сфокусувати свої розумові здатності й відкинути таламічні імпульси.
— Частина людських істот вижила!
Веллер не міг у це повірити.
— Що ви маєте на увазі? Як?!
— Я вловив звуки їхніх голосів. Я крутив вухами, насолоджуючись гуркотом і плюскотом розплавленого шлаку за бульбашкою, аж раптом почув голоси людських істот.
— Де вони?
— Під поверхнею. Якісь багаті промисловці таємно перемістили свої фабрики під землю попри жорсткі урядові заборони.
— Так, ми відкрито втілювали політику, яка мала цьому запобігти.
— Цими промисловцями керувала типова таламічна жадібність. Вони перемістили під землю значну кількість робочої і сили і змусили їх працювати в рабських умовах, коли почалася війна. Там було щонайменше десять тисяч людей, вони досі живі. І...
— І що?
— Вони зібрали імпровізовані велетенські бурові установки і зараз намагаються якнайшвидше дістатися сюди. На нас чекає битва. Я вже повідомив корабель для перельоту на Венеру, його піднімуть на поверхню якнайшвидше.
Лемюель і доктор Веллер з жахом перезирнулися. Ніщ-О було лише близько тисячі, кількісна перевага людей була десять до одного.
— Це жахливо, — придушено сказав Веллер. — Щойно ж здавалося, що ми вже перемогли. Коли будуть готові силові вежі?
— Потрібно ще шість днів, щоб Землю можна було довести до критичної маси, — відповів Фріш. — Але люди вже майже тут. Крутніть вухами, і почуєте самі.
25
Громада в Німеччині, на території якої розташовувався нацистський центр розробки першої керованої балістичної ракети далекого радіусу дії V-2.
26
Місто в штаті Нью-Мексико, де в рамках проекту «Мангеттен» розробили першу атомну бомбу.