РОЗДІЛ III
Скільки було вояків УПА і ким вони були?
Роман Шухевич ніяких даних по собі не залишив (або вони досі утаємнені). Його наступник, Василь Кук, говорить хіба про «багатотисячні відділи УПА»[44]. Мирослав Прокоп, один із провідних діячів «бандерівської ОУН (у 1943 р. — головний її ідеолог, редактор її друкованого органу «Ідея і чин»), як один з редакторів 24 тому «Літопису УПА» вказує, що, за даними керівництва, ОУН «мала вже приблизно 12 тис. членів і 7 тис. юнацтва… В часи найбільшої розбудови ОУН і Української Повстанської Армії (УПА) на переломі 1943–1944 рр., УПА мала за оцінкою Джона Армстронга[45] 40 тис. людей». При цьому Мирослав Прокоп навмисне підкреслює — це чисельність тільки ОУН(б)[46]. Виникає питання: а звідки запозичив цифру 40 тис. сам Армстронґ?
Гадаю, знаю відповідь. 16 жовтня 1944 р. VI відділ РСХА (зовнішня розвідка, керівник — бригадефюрер СС В. Шел-ленберґ) оцінив чисельність УПА в 40 тис. комбатантів і підкреслив — вона має «широку підтримку населення», особливо в західних регіонах України[47]. Занотуємо: саме цю цифру навів у своєму дослідженні Джон Армстронґ.
Ніяких відомостей про чисельність УПА не залишив по собі й «Урадуючий провідник», тобто фактичний і формальний лідер ОУН (б) на території України в 1941–1943 рр. Микола Лебідь.
Командування українським «червоним» партизанським рухом мало свої відомості. Сидір Ковпак, двічі Герой Радянського Союзу, генерал-майор, командир найбільшого «червоного» партизанського об’єднання 26 вересня 1943 р. інформує свого начальника, командира Українського штабу партизанського руху, в близькому майбутньому — наркома внутрішніх справ УРСР Тимофія Строкача: «У Рівненській області всі ліси заповнені озброєними бандами українських націоналістів, бандерівцями, якими керують українські націоналісти Рівненської області. Ці банди є в Станіславській та Львівській областях. Згідно із заявою партизанських керівників, на цій території є до 15 000 осіб». 18 жовтня 1943 р. ще один партизанський командир доповідає Стро-качеві: «На м. Житомир просунулось 17 000 осіб націоналістів, з боями переправляються через асфальт» (так у тексті — Д. Я.), в Черняхівському хуторі їх нараховується 200 осіб, в с. Карпилівці — 600. «Автоматичної зброї мало. Бандерівці підтягують 12 000 /осіб/ армії…»
2 листопада 1943 р. Рівненське партизанське об’єднання повідомляє першому секретареві ЦК КП(б)У Микиті Хрущову та Тимофієві Строкачу: «В трикутнику Ковель — Сарни — Столин на даний час діють націоналісти та чеські загони УПА. Загін Шавуридо — до 150 осіб, озброєння, гармата 45-мм одна, станкових кулеметів — 1, ручних кулеметів — 10, автоматів — 36, напів-автоматів — 30, мино-метів ротних — 1, мін до нього — 50, решта — гвинтівки, патронів до них від 50 до 80». 14 лютого 1944 р. командир Житомирського партизанського з’єднання — Строкачу: «Агентурним шляхом, зі свідчень полонених, заарештованих і тих, що перейшли до нашого об’єднання із зброєю в руках бійців УПА встановлено, що 40 % УПА не є українцями, а є інгушами, осетинами, черкесами, турками, є і росіяни. ОУН особливо сильний склад УПА»[48].
Значний матеріал для роздумів залишили нам у спадок тогочасні німецькі джерела. 1 листопада 1944 р. Верховне командування та Генеральний штаб Сухопутних військ оцінюють УПА в 80—100 тис. і зазначають: «деякі українські джерела» називають число від 400 тис. до 2 млн 5 листопада у документі «Повстанський рух в Україні» III фронтовий розвідувальний відділ «Схід», цитуючи зізнання одного з полонених червоних офіцерів, констатує, що підрозділи Бульби, Мельника та Бандери «воюють «за ідею» і їх вважають дуже небезпечною силою для радянської влади». 9 листопада ті самі військові розвідники оцінили силу УПА-УНРА в 500 тис. бійців.
22 січня 1945 р. Верховне командування Люфтваффе: сили УПА-Північ — 90 тис., УПА-Захід — 40 тис. бійців. 2 лютого того ж року німецьке посольство в Братиславі звітує перед міністерством закордонних справ. Чисельність УПА, «яка виросла в боротьбі з двома імперіалізма-ми — більшовицьким і німецьким», сягає приблизно 100 тис. бійців[49]. 20 лютого 1945 р. штандартенфюрер СС д-р Вітіска звітує керівнику IV управління РСХА группенфюреру СС та генерал-лейтенанту поліції Г. Мюллерові: чисельність УПА-Захід — 80 тис., «більшість яких тримають у резерві»[50].
Активний учасник збройної боротьби, один із засновників Української Головної Визвольної Ради (про неї ми розповімо нижче) Лев Шанковський вирахував: станом на 31 грудня 1943 р. в лавах УПА 22 024 бійці, в т. ч. 4 460 в УПА-Захід. У квітні 1944 р. їх чисельність сягнула 17 710 осіб, на кінець року — майже 30 000. Спираючись на документи УГВР, Шанковський назвав цифри прямих втрат УПА — 20 000 за 10 років.
44
Кук В. Головний командир УПА генерал-хорунжий Роман Шухевич» // Літопис Української Повстанської Армії. Том 45. Генерал Роман Шухевич. «Та рас Чупринка» — Головний Командир УПА. — Вид-во «Літопис УПА». — То ронто-Львів, 2007. — 560 с. — С. 475.
46
Літопис Української Повстанської Армії. Том 24. Ідея і Чин. Орган Проводу ОУН, 1942–1946 рр. Передрук підпільного журналу. — Вид-во «Літопис УПА». — Торонто, 1995. — 590 с. — С. 11.
47
Літопис Української Повстанської Армії. Том 7. УПА в світлі німецьких документів. Киш а друга: червень 1944 — квітень 1945. Зібрав і впорядкував Тарас Гунчак. — Вид-во «Літопис УПА». — Торонто, 1983. — 269 с. — СС. 51–56, 211.
48
Літопис УПА. Том 4. Нова серія. Боротьба проти УПА і націоналістичного підпілля: інформаційні документи ЦК КП(б)У, обкомів партії, НКВС-МВС, МДБ-КДБ. 1943–1959. — Книга перша: 1943–1945. — Вид-во «Літопис УПА». — Київ — Торонто, 2002. - 596 с. — С. 97, 101, 108, 163–164.
50
Літопис Української Повстанської Армії. Том 7. УПА в світлі німецьких документів. Книга друга: червень 1944 — квітень 1945. Зібрав і впорядкував Тарас Гунчак. — Вид-во «Літопис УПА». — Торонто, 1983. — 269 с. — СС. 66–70, 84–86, 86–90, 166–167, 212, 213, 219.