— Дві з половиною тисячі лір.
Це справило на нього добре враження.
— А ваша кузина?
У Кетрін було трохи більш як тисяча двісті. Лейтенантові й це сподобалося. Він почав ставитись до нас не так зверхньо.
— Якщо ви хочете займатися зимовим спортом, — сказав він, — то Венген — саме те, що вам треба. Мій батько має у Венгені дуже гарний готель. Він відкритий цілий рік.
— От і добре, — мовив я. — Ви скажете мені назву?
— Зараз напишу на картці.— Він дуже чемно подав мені картку. — Солдат поїде з вами до Локарно. Ваші паспорти будуть у нього. На жаль, таке правило. Я певен, що в Локарно вам дадуть візу або поліційний дозвіл.
Він віддав наші паспорти солдатові, і, взявши валізи, ми рушили в містечко наймати екіпаж.
— Гей! — гукнув лейтенант солдата. Тоді заговорив до нього якоюсь німецькою говіркою. Солдат почепив гвинтівку за плечі й забрав у мене валізи.
— Чудова країна, — мовив я до Кетрін.
— I така ділова.
— Ми дуже вам вдячні,— сказав я лейтенантові. Він помахав нам рукою.
— Service[40] — сказав він.
Ми рушили за своїм вартовим до містечка.
До Локарно ми доїхали в екіпажі, солдат сидів на передку разом з візником. У Локарно з нами повелися добре. Нас допитали, одначе були дуже чемні, бо ми мали паспорти й гроші. Навряд чи вони повірили хоч одному моєму слову, і я думав собі, яка то дурна комедія, але все діялось достоту, як у суді. Ніхто не вимагав розумних доказів — досить було вигадати якусь формальну зачіпку й наполягати на ній без будь-яких дальших пояснень. Зате ми мали паспорти й збиралися витрачати гроші. Отож нам дали тимчасові візи. Ті візи в будь-яку хвилину могли скасувати. Скрізь, куди б не поїхали, ми мали реєструватись у поліції.
Чи можемо ми їхати куди захочемо? Так. А куди б ми хотіли поїхати?
— Куди ти хочеш поїхати, Кет?
— У Монтре.
— Дуже гарне місто, — сказав один з урядовців. — Я думаю, вам там сподобається.
— Локарно теж дуже гарне місто, — сказав другий. — Я певен, що вам тут сподобається. Локарно — прекрасне місто.
— Нам хотілося б поїхати туди, де можна займатись зимовим спортом.
— Монтре не місце для зимового спорту.
— Прошу пробачення, — сказав перший урядовець. — Я сам із Монтре. Побіля залізниці Монтре — Берн є чимало місць, де займаються зимовим спортом. Ви не можете цього заперечувати.
— А я й не заперечую. Я кажу тільки, що Монтре не місце для зимового спорту.
— А я не згоден, — сказав перший урядовець. — Я не згоден з цим твердженням.
— А я наполягаю на цьому твердженні.
— А я не згоден з цим твердженням. Я сам катався на люжі по вулицях Монтре. I то не раз, а багато разів. Катання на люжі — це, безумовно, зимовий спорт.
Другий урядовець обернувсь до мене.
— Хіба ви розумієте під зимовим спортом катання на люжі, пане? Повірте мені, в Локарно вам буде добре, як ніде. Тут здоровий клімат, мальовничі краєвиди. Вам тут неодмінно сподобається.
— Пан сам висловив бажання поїхати в Монтре.
— А що таке люж? — спитав я.
— Ви чуєте, він навіть не знає, що таке люж!
То був неабиякий здобуток для другого урядовця. Він аж засяяв з утіхи.
— Люж, — сказав перший урядовець, — це те саме, що й тобоган.
— Пробачте, але я не згоден, — похитав головою другий урядовець. — Я знов не можу з вами погодитись. Тобоган і люж — зовсім різні речі. Тобоган — це канадський винахід, його роблять з пласких рейок. А люж — звичайні собі санчата на гнутих полозках. Точність щось та важить.
— А чи не могли б ми кататись на тобогані? — спитав я.
— Авжеж, можна й на тобогані, — сказав перший урядовець. — Навіть дуже добре. У Монтре продаються прекрасні канадські тобогани. Брати Окси торгують тобоганами. Вони мають власний довіз.
Другий урядовець відвернувся.
— Щоб кататися на тобогані,— сказав він, — потрібна спеціальна доріжка. Ви не зможете кататися на тобогані по вулицях Монтре. Де ви надумали тут спинитись?
— Ще не знаємо, — сказав я. — Ми щойно приїхали з Бріссаго. Екіпаж стоїть на вулиці.
— Ви не прогадаєте, якщо поїдете в Монтре, — сказав перший урядовець. — Там чудовий клімат. I зовсім поруч місця, де можна займатися зимовим спортом.
— Якщо вас справді цікавить зимовий спорт, — сказав другий урядовець, — то їдьте в Енгадін чи в Мюррен. Я рішуче не можу погодитися з порадою, яку вам оце дають, — їхати задля зимового спорту в Монтре.
— У Лез-Авані, що трохи вище від Монтре, можна прекрасно займатися будь-яким зимовим спортом. — Поборник Монтре люто зиркнув на свого колегу.