Найбільше ви розвиваєтесь у сферах, які є вашими сильними рисами. Ви вдосконалитеся найбільше, будете найбільш креативними, допитливими, найшвидше оговтуватиметеся в тих сферах, де ви вже виявили певну природну перевагу над усіма іншими — свої сильні риси. Це не означає, що слід ігнорувати свої вади. Це означає лише, що найбільшого розвитку ви досягнете там, де ви вже сильні.
Маркус Бакінгем, «Now, Discover Your Strengths»
Це подібне до того, що Стівен Кові у своїй добрій старій книжці «7 звичок надзвичайно ефективних людей»[29] називав «загострюванням своєї пилки». Я обожнюю цю ідею: «Стань кращим у тому, що тобі найкраще вдається».
Зануртеся глибше. Коли ви поглиблюєте свої інтереси й розвиваєте таланти, світ здається більшим, повним нових перспектив. Ви зможете більше бачити й усвідомлювати, зрозумієте тонкощі своєї психіки, усвідомите свій зв’язок зі світом. Коли ви шануєте свій внутрішній потяг, то сповнюєтеся більшим співчуттям. І, за іронією долі, прагнучи досягти майстерності, стаєте чутливішими. Прагнення до чогось великого завжди робить людину вразливішою. І саме така відкритість дозволяє вам учитися.
Я намагаюся співпрацювати з людьми, які застосовують даровані їм природою сильні риси, бо хочу навчатися в найкращих — у людей, які дійсно якнайліпше користуються своїми задатками. А вони, у свою чергу, помічають, коли я відступаю, симулюю чи вагаюсь, приводять мене до тями, підказують і допомагають.
ЯК УПІЗНАТИ ТИХ, ХТО ВИКОРИСТОВУЄ СВОЇ ВРОДЖЕНІ ПЕРЕВАГИ?
Вони виділяються, бо змушені — вони ледве здатні опиратися своєму потягу.
Вони ставлять по-справжньому глибокі запитання, бо завжди шукають те, що підходить їм найліпше.
Вони почуваються впевнено, відмовляючись від усього, що відволікає їх від улюбленої справи.
Вони неймовірно великодушні.
Вони дивляться прямо в очі.
Ви наділені своїм первозданним «я» з усіма його чудовими задатками з дня вашого народження.
Юнґіанський аналітик Джеймс Гіллман[30] називає це «теорією жолудя». Ідея полягає в тому, що ми народжуємося з душею, яка визначає нашу долю, що весь наш потенціал закладено в нас від народження. Той потенціал схожий на жолудь, який залишається в стані спокою, доки в середовищі не складуться ідеальні умови, — відтак він починає проростати… Тобто ваш потенціал залишатиметься прихованим і не реалізовуватиметься, доки, наприклад, ви не досягнете певного віку, щоб узяти участь у забігу, чи не збагатите свій словниковий запас, аби переконливіше відстоювати свою точку зору, чи не зустрінете підхожого вчителя, який допоможе вам повніше розвинути ваш інтелект.
У житті декого з нас обставини, що сприяють росту, складаються в дитинстві завдяки відповідності внутрішнього таланту зовнішньому оточенню. Важко сказати, що суттєвіше — талант чи умови. Згадайте Венус та Серену Вільямс. Батько мріяв про головні трофеї Вімблдону для своїх доньок, відколи вони були немовлятами, а ледве дівчата навчилися ходити, він дав їм у руки ракетки. Для інших момент, коли їхній потенціал спалахує яскравим світлом, настає значно пізніше. Даяна Кролл[31], одна з найпопулярніших у світі джазових співачок, почала співати, коли їй було вже двадцять шість років. Віртуозна літераторка Колетт[32] стала писати художні твори, вже подолавши п’ятдесятирічний рубіж.
Гіллман пояснює: «Теорія жолудя показує ту притаманну лише нам неповторність, яку ми несемо у світ». Вона пов’язана з нашим «даймоном»[33]. Це грецьке слово дуже рідко використовується в нашій культурі. Приблизно його можна перекласти як «внутрішній голос». Римляни вживали слово genius, а християни кажуть «янгол-охоронець». А що, коли замість брати до уваги наші гени, соціальний статус, вплив родини, уся наша система освіти поставила б собі за мету розкрити в кожній дитині її унікального «даймона»? Така освітня модель пробуджувала би потенціал учнів, а не намагалася б утиснути їх у стандартні рамки. А що, коли до кожної дитини ставилися б як до загадки, яку слід помітити й підтримати, а не як до посудини, яку необхідно наповнити зовнішньою інформацією?
Чи здатні ви пригадати, ким були, перш ніж світ напутив вас, ким ви маєте бути?
Необхідність бути нормальним — домінантний тривожний розлад у сучасному житті.
29
Стівен Р. Кові. 7 звичок надзвичайно ефективних людей. — Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2012.
30
Джеймс Гіллман (1926—2011) — американський психолог, психотерапевт, дослідник. Прихильник аналітичної психології К. Ґ. Юнґа.
32
Сідоні Ґабріель Колетт (1873—1954) — французька письменниця, визнаний класик французької літератури.