Голловеї зі своїми двома дітьми переїхали на дорогу Теґґартів Ручай у квітні і скаржилися як друзям, так і родичам на те, що чують «підозрілі звуки» після темряви.
Єрусалимове Лігво перебувало в центрі кількох дивних подій протягом кількох останніх місяців, і доволі велика кількість родин були…
4 червня 1976 (с. 2):
КАМБЕРЛЕНД — Місіс Елейн Тремонт, вдову, якій належить будиночок на Бек-Стейдж-роуд у західній частині цього містечка в Камберлендському окрузі, було доставлено сьогодні вранці в приймальню Камберлендського шпиталю з інфарктом. Вона розповіла репортеру вашої газети, що, коли дивилася телевізор, почула якесь дряпання за вікном своєї спальні і, піднявши погляд, побачила там обличчя, яке вдивлялося в неї.
«Воно вишкірялося, — сказала місіс Тремонт. — Воно було жахливим. Я ніколи в житті так не лякалася. А відтоді, як було вбито ту родину всього за милю від мене, на дорозі Теґґартів Ручай, я живу перелякана весь час».
Місіс Тремонт мала на увазі родину Деніела Голловея, яка зникла з їхнього обійстя в Єрусалимовому Лігві приблизно на початку минулого тижня. Поліція сказала, що зв’язок між цими подіями розслідується, але…
Високий чоловік і хлопчик прибули в Портленд у середині вересня і три тижні жили в місцевому мотелі. Вони звикли до спеки, але після Лос-Сапатоса обидва сприймали тутешню високу вологість як виснажливу. Обидва подовгу плавали в мотельному басейні, обидва подовгу дивилися в небо. Чоловік щодня купував Портлендську «Прес-Гералд», і тепер її номери були свіжими, не позначеними часом чи собачою сечею. Він читав прогнози погоди, і він слідкував за статтями, які стосувалися Єрусалимового Лігва. На дев’ятий день їхнього перебування у Портленді зник один чоловік у Фелматі. Його собаку було знайдено мертвим на подвір’ї. Поліція провадила розслідування.
Чоловік прокинувся рано 6 жовтня і стояв на надвір’ї мотелю. Більшість туристів уже поїхали назад до Нью-Йорка і Нью-Джерсі, і Флориди, до Онтаріо й Нової Шотландії, до Пенсильванії і Каліфорнії. Туристи залишили своє сміття, і свої долари, і місцевих насолоджуватися найкрасивішою порою року їхнього штату.
Цього ранку в повітрі віяло щось нове. Запах вихлопних газів з головної дороги був не таким сильним. Не було марева на обрії, і низький туман не обіймав молочно ноги білборда в полі по той бік дороги. Ранкове небо було дуже ясним, а повітря прохолодним. Бабине літо, схоже, цієї ночі пішло.
Вийшов хлопчик і став поруч із ним.
Чоловік сказав:
— Сьогодні.
Був майже полудень, коли вони прибули до повороту на Салимове Лігво, і це болісно нагадало Бену той день, коли він прибув сюди сповнений рішучості вигнати усіх демонів, які його переслідували, і впевнений у своєму успіху. Той день був теплішим за цей, не було такого сильного вітру з заходу, і бабине літо тільки-но починалось. Він згадав двох хлопчиків з вудками. Сьогодні небо було жорсткіше синім, холоднішим.
Радіо в машині оголосило, що індекс пожежної небезпеки сьогодні — п’ять, другий згори показник у цій шкалі. Істотних дощів не спостерігалося в південному Мейні від першого тижня вересня.
Діджей радіостанції WJAB[301] попередив водіїв, щоб ретельно гасили своє куриво, а потім поставив пісню про чоловіка, який через кохання думав стрибнути з водонапірної вежі[302].
Вони вирушили по шосе № 12, проминули білборд «Оленів» і вже їхали по Джойнтер-авеню. Бен відразу побачив, що мигавка темна. Нема потреби в попереджувальному світлофорі тепер.
Потім вони опинилися в місті. Вони повільно їхали крізь Лігво, і Бен відчув, як його стискає старий страх, немов плащ, знайдений на горищі, вже затісний, але досі на ньому як влитий. Марк задерев’яніло сидів поряд з ним, тримаючи фіал святої води, який вони провезли всю дорогу з Лос-Сапатоса. Його їм вручив отець Ґракон як прощальний дарунок.
Разом зі страхом прийшли і спогади, майже краючи серце.
«Дрібнички і фармація» Спенсера поступилася місцем «ЛаВердьє», але й ця процвітала не краще[303]. Зачинені вікна брудні і голі. Вивіска автобусних ліній «Ґрейгавнд» щезла. У вікні кафе «Екселент» криво повисло оголошення «Продається», а всі високі дзиґлики перед шинквасом викорінено і кудись переправлено, до якоїсь більш успішної харчевні. Далі по вулиці вивіска над тим, що було колись автоматичною пральнею, досі повідомляла: «Барлоу і Стрейкер — Гарні Меблі»; але тепер золото літер поблякло, і дивилися вони на порожні хідники. Порожньою була велика вітрина, ворсисте килимове покриття брудним. Бен подумав про Майка Раєрсона і загадався, чи він і досі лежить у тому ящику в підсобці. Від цієї думки пересохло в горлі.
301
WJAB — заснована 1959 р. музично-новинна радіостанція, найпопулярніша у Портленді в час написання роману, яка від 1997 р. називається WJAE, оскільки її оригінальна назва перейшла до громадської радіостанції в Алабамі.
302
«Alone Again, Naturally» («Знову самотній, природно») — балада ірландського співака Ґілберта О’Селлівена, яка була великим світовим хітом 1972 р.
303
«LaVerdiere’s» (1922–1994) заснована у Вотервіллі, Мейн, свого часу найбільша локальна мережа аптек у Новій Англії.