— Я витягнув тебе із Бойлі-Гайтс і дав нове життя.
— Екслі, ти почав лякати мене, — сказала Інес. — Я просто хотіла бути дівчиною, яка зустрічається із хлопцем, і Бад мені це дав.
— Не смій вимовляти його імені в цьому будинку!
— Маєш на увазі, у твоєму будинку?
— Я забезпечив тобі гідне життя! Що б ти робила зараз, якби не я? Місила би в якійсь халупі тісто на тортилью?
— Querido[22], ти так легко перетворюєшся на чудовисько!
— Скільки ще ти мені брехала, Інес? Скільки ще брехні було між нами?
— Екслі, може, досить?
— А це вже ні, викладай усе.
У відповідь — мовчання.
— Скільки ще у тебе було чоловіків? Зізнавайся, у чому ще ти мене обманювала?
У відповідь — мовчання.
— Після всього, що я зробив для тебе? Шльондра. Відповідай!
У відповідь — мовчання.
— Я тебе познайомив зі своїм батьком. Ти завдяки мені дружиш із Престоном Екслі. Скільки ще кобелів ти ублажала у мене за спиною? Якою іще брехнею відплатила за те, що я для тебе зробив?
— Краще тобі цього не знати, — тихим голосом відповіла Інес.
— Це вже я сам розберуся, курво ти гойдана.
Інес відірвалася від дверей і ступила вперед.
— По-справжньому я збрехала лише одного разу, та й то — заради тебе. Навіть мій дорогий Бад цього не знає, так що, сподіваюся, ти будеш задоволений.
— Я не боюся брехні, — відповів Ед, зірвавшись на рівні ноги.
— Ти боїшся всього, — засміялася Інес.
І він не знайшов, що відповісти.
— Ти чорні, які мене зґвалтували, — відповіла Інес, — не могли вбити людей у «Нічній сові», бо вони були зі мною протягом всієї ночі. Вони ані на хвилину мене не залишили. Я збрехала, бо знала, як тебе мучитиме те, що ти вбив заради мене чотирьох чоловік. Хочеш, скажу, що таке справжня брехня? Ти і твоя дорогоцінна абсолютна справедливість.
Ед кинувся до дверей, затуливши вуха долонями, аби вгамувати гамір думок у голові. Надворі було темно і холодно, аж раптом йому здалося, що він бачить перед собою підвішеного за ноги мертвого Діка Стенса.
Розділ 43
Бад знову торкнувся новенького жетона із написом «Сержант» на місці такого звичного жетона «Поліцейський». Закинувши ноги на письмовий стіл, сьогодні він прощався із Відділом убивств.
У його кабінеті й сам чорт би ногу зламав. П’ять років паперової роботи — це вам не жарти. Дадлі сказав, що перехід у відділок «Голлівуд» тимчасовий, мовляв, те, що він склав на сержанта, заскочило керівництво зненацька, та і Тад Ґрін вирішив трохи його провчити за те розбите вікно, яке Вайт виніс двома хуками після того, як дізнався, що Діка Стенса приговорили до страти. Що ж, це було справедливо, бо сищика, який розкриває серйозні справи, з нього так і не вийшло. У цьому переході його лише засмучувало те, що після того, як він залишить Відділ убивств, він уже не матиме легкого доступу до рапортів про мертві тіла, а значить, розслідувати справу покидька, що убив Кеті Джейнвекй та інших повій, стане набагато важче.
Забирав він із собою небагато: іменну новеньку табличку «Сержант Венделл Вайт», фотографію Лінн, коли вона була вже брюнеткою, не схожою на Вероніку Лейк, старе фото з Дадом у мотелі «Вікторія», коли він працював у Відділі організованої злочинності. Причандалля, яким він вибивав із гангстерів інформацію — кастет і кийок з набалдашником, — Бад забирати не хотів. Речі із шухляди столу: дипломи з криміналістики від ФБР; спадщина Діка Стенсленда — шість штук зелених, які він підняв на пограбуваннях алкогольних крамниць. Останній лист Діка, який передав Бадові охоронець.
«Напарнику,
зараз я шкодую про все, що зробив. А особливо я шкодую про те, як жорстоко поводився із людьми, віддавшись образові поліцейського, яким він, на мою думку, мав бути, шкодую про тих хлопців, яких ми побили під Різдво, про тих двох, яких я застрелив в алкогольній крамниці. На жаль, нічого вже не змінити. Так що я можу лише вибачатися, але і вибачення мої нікому не цікаві. Я постараюся прийняти своє покарання із гідністю. Я думаю про те, що ти міг би легко опинитися на моєму місці й чинити те саме, що і я, але тобі просто пощастило. Переконаний, іноді такі думки відвідують і тебе. Як би мені хотілося, аби люди зважали на покаяння таких хлопців, як ти і я. Я розплачуся за все, що я зробив, і я заслужив на це, але, на мою думку, остаточно штовхнув мене на слизьку доріжку Екслі, який просто хотів вислужитися. І якщо і є в мене останнє бажання, то я бажаю, аби ти помстився йому за мене, тільки я тебе благаю: не гарячкуй і не нароби дурниць, як я. Використай свою голову і ті гроші, які я тобі залишив сам знаєш де, і дай просратися цьому виродкові — прощальний привіт Діка Стенса. Удачі, напарнику. Я й досі не можу повірити, що коли ти це читатимеш, я вже буду мертвий.