— Пробіжися по Чайна-тауну, по точках із опіумом. І дай мені спокій! — тихо промовив Перкінс.
«УБИЙ ЙОГО!» — знову пролунав голос Кеті у нього в голові. Бад вперше за багато років подумав про свою матір.
Розділ 59
— Я вже казав це капітану Екслі, — сказав лікар, — допитувати містера Ґолдмана немає сенсу — більшу частину часу його розум абсолютно затьмарений. Але якщо він так вже наполягає, я ще раз його допитаю.
Джек роззирнувся довкола. У психлікарні Камарільйо було непереливки: повно психів довкола, на стінах — малюнки цих психів.
— Ви допитаєте його, так? Капітан хоче отримати від нього заяву.
— Що ж, вважайте, якщо з нього вдасться витиснути щось притомне, вам страшенно пощастило. У липні минулого року на містера Ґолдмана та його друга Мікі Коена напали з ножами та металевими трубами у в’язниці Мак-Ніл. Нападників так і не ідентифікували, Коен відбувся переляком, але ось містер Ґолдман дістав серйозне пошкодження мозку. У кінці минулого року обидвох їх було звільнено достроково, але на волі містер Ґолдман почав чудити. Наприклад, наприкінці грудня його заарештували в Беверлі-Гіллс за публічне сечовипускання і приговорили до трьох місяців психлікарні. Він тут сидить у нас від Різдва, його дев’яносто днів уже скінчилися, але ми оформили документи на наступні три місяці. Чесно кажучи, ми нічого з ним не зможемо зробити, і єдине, що сталося з ним цікавого за цей час, — це те, що до нього навідався містер Коен і висловив бажання перевести його до приватної лікарні за його рахунок. Але містер Ґолдман відмовився, причому поводився так, ніби страшенно його боявся. Дивно, чи не так?
— Можливо, і ні. Де він?
— За цими дверима. Тільки, будь ласка, обережніше з ним. Це колись давно він був гангстером, а тепер він просто нещасне людське створіння.
Джек відчинив двері й побачив невелику, оббиту м’яким кімнату; Дейві Ґолдман сидів на довгій, також оббитій м’якою тканиною лаві. Він був неголений, від нього за кілометр несло дезінфікційним засобом. Із роззявленим ротом Дейві Ґолдман вивчав журнал «Нейшнл Джеоґрефік»
Джек сів поруч — Ґолдман відсунувся.
— Що за срана діра, — промовив Джек. — Краще б Мікі вас звідси забрав.
Ґолдман поколупався в носі і з’їв шмарклю.
— Дейві, ви посварилися із Мікі?
Ґолдман дав йому в руки журнал — там голі негри махали списами.
— Цікаво. Якби вони друкували там білих бабів, я б теж оформив собі передплату. Дейві, ви пам’ятаєте мене? Джек Вінсеннс? Я служив у Відділі боротьби з наркотиками в поліції Лос-Анджелеса, ми частенько перетиналися свого часу.
Ґолдман почухав яйця. Посміхнувся безглуздо — схоже, йому взагалі відбило мізки.
— У чому справа? Га, Дейві? Повернулися би до Мікі, він би про вас подбав.
— Ми більше не товаришуємо, — відповів Ґолдман, пристукнувши невидимого жука.
Це був голос справжнього божевільного — таке ніхто не зуміє зіграти.
— Скажіть-но, Дейві, що сталося із Діном Ван Ґелдером? Ви повинні його пам’ятати, він навідувався до вас у в’язниці Мак-Ніл.
Ґолдман знову поколупався в носі, витер руку об штанину.
— Дін Ван Ґелдер. Він приїздив до вас у Мак-Ніл у 1953-му, приблизно в той же час, коли до Мікі навідувалися ті двоє братів — Піт і Бакс Енґлеклінґи. Тепер ви боїтеся Міккі, а той Ван Ґелдер замочив чувака на ім’я Дюк Кеткарт, а потім його самого замочили у відомій тепер на весь світ бійні у довбаній «Нічній сові». А ну, чи залишилося у вас бодай трохи клепки в голові? Пригадуєте?
Але у відповідь — нерухомі вуста й порожній погляд.
— Агов, Дейві! Розкажіть мені, не тримайте в собі. Розкажіть все дядечкові Джеку.
— Голландець! Довбаний голландець! Мікі дізнається і приріже мене. Hub rachmones[24], Меєр, hub rachmones, Меєр Нарріс Коен te absolvo хаб рашмонес Мейер Харріс Коен te absolvo[25] мої гріхи…
Його вуста продовжували белькотіти, але загалом це був мертв’як. Джек уважно слухав: голландець Ван Ґелдер, їдиш, латина, каявся у зраді.
— Не зупиняйся, покайся отцю Джеку, і я все виправлю.
Ґолдман знову поколупався в носі, Джек штовхнув його ліктем:
— Давай!
— Голландець облажався.
??? — можливо, про план із двійником Кеткарта дізнався хтось на волі?