— А що з Брекен і Петчеттом?
Ед згадав голу Лінн.
— Брекен намагалася впарити мені, що твої записи в сейфах — брехня. Вона розповіла мені про твої вибрики в «Малібу», і я вирішив цим скористатися, аби покласти її на лопатки.
Сміттє-Джек опустив голову на стиснуті кулаки.
— Я сказав їй, що ти на все підеш, аби заволодіти текою із компроматом на себе. Що ти досі сидиш на наркотиках і закладаєш речі в ломбард. Що тобі загрожує службовий розгляд і ти готовий розірвати Петчетта.
Вінсеннс підвів голову — знекровлене обличчя, вм’ятини від кісточок пальців.
— Показуй, що там у тебе.
Ед підняв меню. Під ним були: героїн, бензедрин, ніж-викидачка, пістолет 9-го калібру.
— Я хочу, аби ти добряче потрусив Петчетта. Він сидить на героїні, так що запропонуй йому нюхнути. Якщо тобі теж треба щось, аби набути форми, ти це отримаєш. Ти підеш до нього, забереш свою папку і з’ясуєш, хто виготовляв порнуху і хто вбив Гадженса. Сценарій я зараз доопрацьовую, завтра ввечері ти про все дізнаєшся. Я хочу, щоб ти його перелякав до усрачки і в будь-який спосіб дістав потрібну нам інформацію. Я знаю, що ти зможеш це зробити, так що не змушуй мене вдаватися до погроз.
Вінсеннс посміхнувся. Він знову почувався тим самим Джеком Вінсеннсом, героєм старих-добрих часів.
— А якщо, припустімо, щось піде не так?
— Тоді убий його.
Розділ 61
У голову йому вдарили випари опіуму; від цвірінькання китайців ставало лише гірше: «Спейда тут немає, у мене є дозвіл від поліції, я плачу, я плачу!» Дядечко Ейс Кван послав його до Гладкого Дьюї Сіна, а той, зі свого боку, вказав йому на цілу вервечку притонів на Аламеда. Спейд був, та Спейд пішов, «я плачу, я плачу!», зайдіть до дядечка Міна, дядечка Чіна, дядечка Чена. Він прочесав увесь Чайна-таун, годинами ходив від ворога до ворога. Дядечко Тао наставив на нього рушницю; Бад вирвав у нього зброю й прикладом дав йому по зубах, але так нічого і не домігся. Спейд був, та Спейд пішов — Бадові здавалося, що, якщо він бодай один раз ще вдихне цей опіум, він або здохне тут же, на місці, або розстріляє тут всіх до бісової мами. Оце так прикол: шукати в китайському районі чувака на прізвище Кулі[29].
Але де там — у Чайна-тауні його знайти не вдалося.
Бад зателефонував до офісу окружного прокурора й розповів черговому, що вдалося дізнатися про Перкінса та Кулі; чоловік по той бік телефонного апарату позіхав і записував без жодного інтересу. Потім Бад рушив на Стріп. «Ковбойські ритми» вже виступали, але на сцені Спейда не було, його вже кілька днів ніхто не бачив. Клуби, нічні бари, наливайки — Доннела Клайда Кулі ніхто не бачив. Перша година ночі — Вайтові тепер не було куди податися, окрім як до Лінн. Спитати, де вона була, — і завалитися в ліжко.
Почалася злива. Аби не заснути, Бад рахував стоп-сигнали машин перед ним, але ці червоні вогники гіпнотизували його. До Ноттінгем-Драйв він доїхав майже зомлілий— в очах усе розпливалося, він не відчував кінцівок.
Лінн стояла на ґанку, дивилася на дощ. Він кинувся до неї; вона простягнула назустріч йому руки. Він обійняв її, відчуваючи, як набирається від неї сили.
Жінка відступила на крок назад.
— Я так непокоївся, — сказав Бад, — дзвонив тобі всю ніч, поки не почалася повна жесть.
— Яка жесть?
— Уранці розповім, довга історія. Як все…
— Розповіла трохи про Пірса, — торкнулася вона його губ, — нічого такого, чого не знаєш ти, а тепер ось дощ мене заворожив, і я думаю: а може, слід було розповісти їм більше?
— Що саме?
— Думаю, Пірсові все-таки гаплик. Уранці, любий, залишмо наші історії до сніданку.
Бад сперся на перила ґанку. Раптом вулицю освітила блискавка, і він побачив на обличчі Лінн сліди від висохлих сліз.
— Що трапилося, люба? Екслі? Цей виродок тебе образив?
— Так, це через Екслі, але не те, що ти подумав. Я зрозуміла, чому ти так сильно його ненавидиш.
— Що ти маєш на увазі?
— Він — цілковита протилежність всьому хорошому, що є в тобі. Цим він більше схожий на мене.
— Не зрозумів.
— Ну, можливо він саме на це і сподівався… Я ненавиділа його тому, що ти його ненавидів, але він допоміг мені багато чого зрозуміти про Пірса, про те, хто він такий. Він сказав мені такі речі, яких не мусив казати, і моя реакція на це мене здивувала.
Знову блискавка — вона освітила невимовний сум на обличчі Лінн.