— І що ж він тобі сказав? — спитав Бад.
— Сказав, що Джеку Вінсеннсу зірвало дах і він готовий влаштувати вендетту Пірсові. І знаєш — мене це майже не збентежило.
— Як ти так подружилася із Екслі?
— In vino veritas[30], — розсміялася Лінн. — Знаєш, милий, тобі вже тридцять дев’ять, а я все чекаю, коли ж ти втомишся бути тим, хто ти є.
— Сьогодні я дуже втомився.
— Я не це мала на увазі.
— Ти мені розкажеш, що там у вас із Екслі сталося, чи ні? — сказав Бад, увімкнувши світло на ґанку.
— Ми просто говорили.
Її макіяж розмазався від сліз, і вперше вона здалася йому некрасивою.
— Ну, то й мені розкажи.
— Уранці.
— Ні, зараз!
— Любий, я втомилася так само, як і ти.
Вона злегка посміхнулася — і він усе зрозумів.
— Ти переспала з ним.
Лінн відвела погляд. Бад ударив її — раз, другий, третій. Лінн навіть не намагалася прикрити обличчя. Бад зупинився, зрозумівши, що вона перемогла.
Розділ 62
У Відділі внутрішніх розслідувань яблуку ніде було впасти.
Честер Йоркін — один із кур’єрів «Флер-де-Ліс» — перебував у камері № 1; у № 2 та 3 сиділи Пола Браун та Лоррейн Мелвезі — Петчеттові повії, що грали Еву Ґарднер і Ріту Гейворт. Ламара Гінтона, Боббі Інджа та Кріс Берджерон із сином знайти так і не вдалося; те саме — із порномоделями, хоча Клекнер із Фіском перелопатили усі поліцейські фотоархіви. У камері № 4 перебувала Шерон Костенца, справжнє ім’я Мері Еліс Мертц, про яку згадував у своїх записах Вінсеннс — жінка, яка свого часу витягла із тюрми Боббі Інджа і внесла штраф за Крістін Берджерон. У камері № 5 — доктор Террі Лакс і його адвокат, знаменитий Джеррі Ґейслер.
Рей Пінкер перевірив усіх на наркоту — здається, кожен із новоприбулих був чистий.
Вхід до відділу охороняли двоє офіцерів — однією із умов для проведення допитів була цілковита незалежність розслідування.
Клекнер і Фіск, озброївшись копіями зізнань Вінсеннса, порножурналами та матеріалами справи, тиснули на Мертц та псевдо-Еву. Йоркин, Лакс та фальшива Ріта поки прохолоджувалися у своїх камерах.
Ед працював у себе в кабінеті; він розробляв три різних сценарії для Вінсеннса. Йому не давала спокою думка: якби Лінн Брекен усе розповіла Петчетту, він би сховав своїх людей, перш ніж до них допалася поліція, як він сховав Інджа та Берджерон із сином, що зникли перед самою бійнею в «Нічній сові». Цьому було два пояснення: або Лінн вела свою гру, або ж дуже заплуталася й не зрозуміла, яка небезпека ними загрожує їм. І Ед схилявся до першого варіанта — в останню чергу він повірив би, що ця жінка заплуталася.
Він досі відчував її смак.
Ед креслив на папері лінії. Інес мала перевірити зв’язки Дітерлінґа із Петчеттом та його батьком — від цієї думки йому і досі було зле. Двоє хлопців з Відділу внутрішніх розслідувань розшукують Бада Вайта — неодмінно потрібно затримати й зламати цього виродка. Також треба було делікатно допитати Біллі Дітерлінґа і Тіммі Валберна — ці двоє були знаменитостями. Лінія між вбивством Гадженса і планами Петчетта/Гадженса взятися за шантаж: із записів Вінсеннса випливало, що компромат Гадженса на всю команду «Жетона честі» на момент його смерті зник, що було дуже дивно, бо Гадженс на тому серіалі був помішаний. У всієї команди «Жетона честі» було залізне алібі, але ніщо не заважало продовжувати розкручувати цю ниточку далі.
Приблизно половина виходів із цього лабіринта вели до шантажу.
Лінія за межі лабіринта — Дадлі Сміт усе сподівався знайти вбивць у негритянських кварталах. З’явилися чутки, що у травні Тад Ґрін звільняє своє місце й вирушає у прикордонну службу. Теоретично Паркер мав обрати нового шефа детективів, виходячи із того, хто зуміє розкрити справу «Нічної сови», — або він, або Сміт. Дадлі міг підіслати Вайта, аби той розвідав, що відомо Екслі; нізащо не можна було допустити його до здобутої інформації.
— Сер, Мертц не бажає говорити, — сказав Клекнер, заходячи до кабінету. — Підтвердила лише, що справді живе під ім’ям Шерон Костенца і платить штрафи та завдатки за людей Петчетта, якщо їх заарештовують за стороннім звинуваченнями. Те, що нікого із них не затримали під час виконання завдань, пов’язаних безпосередньо із Петчеттом, ми і так знаємо. Каже, що нікого із людей на фото вона не впізнає і про плани шантажу також нічого не чула. Стверджує, що нічого не знає і про «Нічну сову», і я їй вірю.
— Відпусти її, нехай летить до Петчетта і накрутить його, може, дядя запанікує? Що вдалося вивідати у нашої Еви Ґарднер Двейну?