— Зі святом! А де Стенсленд? Я тут маю для вас подаруночки.
Бад зміряв його поглядом. Охоронець Мікі Коена вже місяць як сидів без роботи: його начальника відправили до в’язниці за несплату податків. Від трьох до семи за федеральним кодексом у в’язниці «МакНіл Айленд».Тепер Джонні Стомпу довелося повернутися до домашнього манікюру та випрасуваних власноруч штанів.
— Сержант Стенсленд ганяє бомжів і торгашів.
— Дуже шкода. Мені подобається Діків стиль спілкування. Ну, ти розумієш, Венделле.
Гарнюня Джонні: південна краса, густі й пишні кучері. Бад чув, що в нього пеніс, як у коня, і Джонні цим шалено пишається.
— Нумо викладай вже, що там у тебе.
— Та-а-ак, із Діком справді спілкуватися набагато приємніше, офіцере Вайт.
— У тебе що, встає на мене? Чи просто потриндіти хочеш?
— Встає в мене на Лану Тернер, а в тебе — на хлопців, що лупцюють своїх дружин. Я чув, що ти не пропустиш ані спіднички, харчами, прямо скажемо, не перебираєш.
Бад хруснув пальцями.
— Що ж, а ти живеш з того, що стучиш на своїх же. А Міккі твій — наркодилер і сутенер, і таким залишиться, хай скільки б він віддавав на благодійність. Так що чия би корова мичала, а твоя — мовчала. Capisce,[2] засранцю?
Стомпанато нервово посміхнувся; Бад визирнув у вікно. Збирач благодійної допомоги з Армії порятунку в костюмі Санта-Клауса, дістаючи на ходу монетки зі своєї торби для пожертв, попрямував до алкогольної крамниці.
— Слухай, тобі потрібна інформація, а мені — гроші, — сказав Стомп. — Мікі і Деві Ґолдман на нарах. Поки їх немає, усіма справами заправляє Мо Яґєлка. Він — ще той жаднюга, роботи в нього не допросишся. Джек Вейлен мене не візьме за красиві очі, а від Мікі — ані долару немає.
— Мікі затримує зарплатню? Дивно, коли його посадили, то він був людиною при баблі. Я чув, правда, його обікрали, але він знайшов злодія і все повернув.
— Чув дзвін, та не зна, де він, — похитав головою Джонні. — Того козла він знайшов, це правда, а ось товар — як крізь землю провалився, чувак десь скинув і наркоту, сто п’ятдесят штук баксів. Такі ось справи, офіцере Вайт, мені потрібні гроші. Словом, якщо у вас ще досі платять за корисну інформацію, то мені є що вам запропонувати.
— Говори вже прямо, Джонні. Що ти викручуєшся, як вуж.
Джонні силувано захихотів.
— За двадцятку здам кишенькового злодія. За тридцятку — чувака, що скоїв напад на крамницю і до того ж полюбляє відгамселити свою жінку. Тільки не затягуй, я п’ять хвилин тому бачив цього хлопця за роботою в «Орбасі».
Бад простягнув йому двадцять доларів, а потім іще десятку. Стомпанато схопив банкноти.
— Ральфі Кіннард. Гладкий білявчик, близько сорока років. Замшевий піджак, сірі фланелеві штани. Кажуть, б’є дружину до напівсмерті і змушує працювати на панелі, щоби він міг віддавати свої карткові борги.
Бад записав почуте.
— Зі святом, Венделле! — посміхнувся Стомпанато.
Бад схопив його за краватку й різко смикнув вперед; Стомп приклався головою до приладової панелі.
— З Новим роком, макароннику.
***
В «Орбасі» людей було під зав’язку — і біля прилавків, і біля стелажів із тканиною. Розпихаючи покупців ліктями, Бад помчав на третій поверх, до відділу ювелірних виробів та дорогого алкоголю — улюбленого місця магазинних крадіїв.
Ряди годинників на прилавках, черги по тридцять осіб біля касових апаратів. Бад заледве прорвався крізь галасливий натовп домогосподарок із діточками, нишпорячи очима в пошуках блондинів. І раптом побачив у дверях чоловічого туалету біляву потилицю та замшеву спину.
Бад розвернувся й попрямував у його бік. Біля пісуарів — двоє старих пердунів; з-під дверей кабінки видно спущені штани із сірої фланелі. Бад зігнувся, зазирнув у шпарину — бінго, мужик перебирає і розпихає по кишенях коштовності. Двоє старих застебнулися й вийшли. Бад забарабанив у дверцята:
— Хо-хо-хо, відкривай, до тебе прийшов святий Миколай.
Двері відчинилися; у щілину в нього зацідів кулак. Удар вийшов влучним, Бад відлетів на раковину. Кіннард жбурнув йому в обличчя жменьку запонок і кинувся бігти. Бад рвонув за ним.
Бігти йому заважають покупці; Кіннард, спритно петляючи межи людьми, вискакує через чорний хід. Бад злетів униз пожежною драбиною. На стоянці чисто: ані Кіннарда, ані машин, які би поспішно залишали парковку. Бад побіг до патрульного автомобіля, увімкнув рацію:
— 4А31 викликає диспетчера.
Тріск на радіохвилях, потім — відповідь: