— Привіт, я Джул, — сказала дівчина, стоячи у дверях.
— Скотт, — відповів він, не припиняючи витирати підлогу.
— Ти йдеш на пляж? — запитала вона.
— Ха, ні. Мені й тут добре. Я прибиральник Імоджен, — він мав звичний американський акцент.
— О, зрозуміло, — Джул була невпевнена, чи розмовляла Імоджен із прибиральником як зі звичайною людиною, чи Скотт мусив бути непомітним. Вона ще не знала, які тут були правила поведінки. — Я подруга Іммі з середньої школи.
Більше він не сказав нічого.
Джул іще трохи спостерігала за ним.
— Ти хочеш пити? — запитала вона. — Є звичайна та дієтична кола.
— Мені треба працювати. Імоджен не любить, коли я тиняюся без діла.
— Вона аж така сувора?
— Вона знає, чого хоче. Мушу поважати це, — відповів Скотт. — До того ж вона мені платить.
— Але чи хочеш коли?
Скотт став навколішки та побризкав очисною рідиною місце під посудомийною машиною, де збирався бруд. Потім він почистив його цупкою губкою. Краплі поту сяяли на м’язах спини.
— Імоджен не платить мені за те, що я беру речі з її холодильника, — нарешті відповів прибиральник.
Пізніше стало очевидним, що Скотт не мусив повністю бути невидимим, бо насправді він був настільки ефектним, що ніхто не міг ігнорувати його присутність, але ніхто й не розмовляв із ним, хіба що вітались. Іммі просто казала: «Привіт», коли бачила його, хоча її погляд був прикутий до його тіла. Скотт мив туалети, виносив сміття, прибирав той безлад, який люди лишали у вітальні. Джул ніколи більше не пропонувала йому колу.
Була п’ятниця, коли Скотт не вийшов на роботу. У п’ятницю вранці він зазвичай прибирав на кухні й у ванних кімнатах, а відтак поливав газон. Він виходив з будинку до одинадцятої ранку, тому ніхто не переймався через його відсутність.
Наступного дня він також не з’явився. По суботах він чистив басейн і працював у садку. Іммі завжди залишала йому зарплатню за попередній тиждень готівкою на кухонному столі. Готівка лежала на звичному місці, а Скотта так і не було.
Джул спустилася вниз, одягнена для тренування. Брук сиділа на кухонному столику з мискою винограду. Іммі та Форрест їли гранолу[43] з густими вершками та малиною за обіднім столом. Мийка була повна посуду.
— Де це прибиральник? — Брук погукала до їдальні, коли Джул наливала собі стакан води.
— Він злиться на мене, — відповіла Іммі.
— А я злюсь на нього, — сказав Форрест.
— Я теж зла, — гукнула Брук. — Хочу, щоб він помив мої виноградинки, роздягнувся та облизав моє тіло з голови до кінчиків пальців. І він досі цього не зробив. Його навіть тут немає. Не знаю, що пішло не так.
— Дуже смішно, — мовив Форрест.
— Він має все, чого я прагну в хлопцеві, — сказала Брук. — У нього гарна фігура, він тримає рот на замку і, на відміну від вас, — вона закинула виноградинку до рота, — він миє посуд.
— Я мию посуд, — сказав Форрест.
Іммі засміялася.
— Ти миєш єдину тарілку, з якої їв сам.
Форрест кліпнув і повернувся до попередньої теми.
— Ти йому ще не зателефонувала?
— Ні. Він хоче більшу зарплатню, але я йому цього не подарую, — спокійно відповіла Іммі, кинувши погляд на Джул і зустрівшись із нею очима. — Він славний, але чимало разів запізнювався. Я ненавиджу прокидатися з брудною кухнею.
— Ти його звільниш? — запитав Форрест.
— Ні.
— Після розмови про підвищення він сказав, чи працюватиме тут далі?
— Гадаю, так. Я не впевнена, — Іммі підвелася, щоб помити свій кухоль і миску.
— Чому ти не впевнена?
— Я так думала. Але, здається, він — ні, — гукнула Іммі з кухні.
— Потелефоную йому, — запропонував Форрест.
— Ні, не треба, — вона повернулася до їдальні.
— Чому ні? — Форрест узяв мобільний Іммі. — Нам потрібен прибиральник, а він вже знає, що треба робити. Можливо, це було непорозуміння.
— Я сказала: не телефонуй йому, — різко мовила Іммі. — Це мій мобільник ти тримаєш, і тут не твій будинок.
Форрест поклав телефон. Він знову кліпнув.
— Я намагаюся допомогти, — заперечив він.
— Ні.
— Так, намагаюся.
— Ти все звалив на мене, — сказала Іммі. — Я дбаю про кухню, про їжу, про прибиральника, про покупки і про Wi-Fi. Зараз тебе бісить, коли я справляюсь із чимось не так, як тобі кортить?
43
Традиційний для США перекус, а також страва на сніданок, що містить плющену вівсяну крупу, горіхи і мед, іноді рис, зазвичай запечені до хрусткого.