У жіночому туалеті була кімната відпочинку, обклеєна шпалерами зелених і золотих кольорів, а всередині стояв маленький, вишуканий диван. Джул пройшла повз нього і відчинила двері туалету. Там вона зняла взуття Літи. Пальці ніг набрякли, а з п’яток текла кров. Джул витерла ноги вологим паперовим рушником. Потім вона почистила сукню.
Босоніж вона повернулася до кімнати відпочинку і побачила на дивані жінку. Їй було трохи за п’ятдесят. Вона мала гарний вигляд, у дусі верхнього Мангеттена: засмагла шкіра, акуратна губна помада і пофарбоване каштанове волосся. Жінка була вдягнена в зелену шовкову сукню, в якій вона ніби зливалася з зеленим оксамитовим диванчиком і зелено-золотими шпалерами. Вона сиділа босоніж і бинтувала пальці, вкриті пухирцями. На підлозі лежала пара босоніжок на підборах.
— Через спеку ноги опухають, — сказала жінка, — і тоді стражданням немає кінця краю. Я права?
Джул відповіла зі звичним американським акцентом, який був у цієї леді:
— Маєте зайвий пластир?
— У мене їх ціла упаковка, — відповіла жінка. Вона покопирсалась у великій сумці й дістала пластир. — Я прийшла підготовленою, — нігті на її руках і ногах були пофарбовані у блідо-рожевий колір.
— Дякую.
Джул сіла поруч і взялася до власних ніг.
— Ти мене не пам’ятаєш? — запитала жінка.
— Я…
— Не хвилюйся. Я пам’ятаю тебе. Ти з моєю донькою Іммі у своїх шкільних формах завжди були як дві краплини води. Обидві такі маленькі та з цим милим ластовинням на носі.
Джул моргнула.
Жінка всміхнулася.
— Я мама Імоджен Соколофф, солоденька цукерочко. Зви мене Патті. Ти приходила на день народження Іммі на першому курсі, пам’ятаєш? Піжамна вечірка, коли ми робили кейк-попси[56]? Ви з Іммі ходили по крамницях у Сохо[57]. О, пам’ятаєш, ми водили тебе на «Коппелію»[58] в Американський театр балету?
— Звісно, — відповіла Джул. — Вибачте, що одразу вас не впізнала.
— Не хвилюйся, — сказала Патті. — Мушу сказати, що забула твоє ім’я, але обличчя ніколи не забуваю. У тебе було прикольне блакитне волосся.
— Я Джул.
— Точно. Було так чудово, коли ви з Іммі товаришували в старших класах. Щойно ти пішла, вона зійшлася з тими дітьми зі школи Далтона. Вони не подобалися мені навіть на половину від того, як до душі припала мені ти. Гадаю, на благодійному вечері є лише кілька недавніх випускників. Мабуть, ти нікого не знаєш? Усі такі самі літні дами, як і я.
— Мені надіслали запрошення, тож я приїхала послухати Ґершвіна, — відповіла Джул. — І побачити коледж після тривалої відсутності.
— Як прекрасно, що ти поціновуєш Ґершвіна, — сказала Патті. — У підлітковому віці я була схиблена на панк-році, а після двадцяти — Мадонна і таке інше. У якому коледжі навчаєшся?
Пауза. Вибір. Джул викинула обгортку з пластиру в смітник.
— Стенфорд, — відповіла вона. — Проте не впевнена, що повернуся туди восени, — вона комічно закотила очі. — У мене війна з відділом фінансової допомоги, — усе, що вона розповідала Патті, смакувало так, наче карамель, що тане в роті.
— Це неприємно, — сказала Патті. — Я гадала, що в них там чудова фінансова допомога.
— Узагалі так, — озвалася Джул. — Але не для мене.
Патті серйозно подивився на Джул.
— Думаю, усе владнається. Дивлячись на тебе, можу сказати, що ти не дозволиш будь-яким дверям зачинитися перед твоїм обличчям. Слухай, маєш роботу на літо, стажування абощо?
— Ще ні.
— Тоді в мене є ідея, яку я хочу з тобою обговорити. Просто божевільна думка, яка мені зайшла в голову, але тобі може сподобатися, — вона дістала з сумочки візитівку кремового кольору і передала Джул. На ній була адреса П’ятої авеню. — Мені вже час повертатися додому до чоловіка. Він зле почувається. Та чому б тобі не прийти до нас на обід завтра ввечері? Упевнена, Ґіл буде шалено радий познайомитися з однією з давніх подруг Іммі.
— Дякую, залюбки прийду.
— О сьомій?
— Уже буду у вас, — сказала Джул. — А тепер, чи наважимося ми взутися?
— О, думаю, мусимо, — відповіла Патті. — Іноді дуже важко бути жінкою.
1
Перший тиждень червня 2016 року
Нью-Йорк
За шістнадцять годин до цього, о восьмій годині вечора, Джул вийшла з метро в закутньому районі Брукліна. Вона цілісінький день шукала роботу. Це вчетверте поспіль вона вдягала свою найкращу сукню.