Не пощастило.
Її квартира розташовувалася над магазинчиком із тьмяним жовтим навісом «Джойфул Фуд Март». Був вечір п’ятниці, і купка хлопців на розі вулиці голосно теревенили. Сміттєбаки на тротуарах були переповнені.
Джул мешкала тут лише чотири тижні. Вона винаймала квартиру із сусідкою по кімнаті на ймення Літа Крущала. Сьогодні настав день орендної плати, і Джул не мала жодної змоги сплатити її.
З Літою вона не була близькою. Вони познайомилися, коли Джул натрапила на оголошення в Інтернеті. Доти вона жила в молодіжному гуртожитку. Для пошуку квартири вона користувалася Інтернетом у публічній бібліотеці.
Коли Джул прийшла на огляд квартири, виявилося, що Літа здавала вітальню у квартирі як спальню. Вона була відокремлена від кухні запоною. Літа розповіла Джул, що її сестра нещодавно повернулася додому до Польщі. Сама ж вона вважала за краще залишатися в Америці. Вона прибирала квартири та працювала в кейтеринговій компанії, в обох випадках за готівку. Закон забороняв їй працювати в США. Літа ходила на курси англійської мови у ХАМЛ[59].
Джул розповіла Літі, що працює особистим тренером. Це вона начебто робила ще у Флориді, і Літа повірила їй. Джул заздалегідь сплатила місячну оренду готівкою. Літа не вимагала документів. Джул ніколи не називала ім’я «Джульєтта».
Інколи ввечері приходили друзі Літи, вони розмовляли польською і смалили цигарки. На кухні вони готували тушковане м’ясо і відварену картоплю. Тими ночами Джул одягала навушники і лежала скрутившись на своєму ліжку, практикуючи акценти з навчальних відео в Інтернеті. Іноді Літа заходила до кімнати Джул із мискою тушкованого м’яса і мовчки віддавала їй.
Джул приїхала до Нью-Йорка на автобусі. Після хлопця і блакитного слаша, після босоніжок на підборах і крові на тротуарі, після того як хлопець упав, Джульєтта Вест Вільямс зникла зі штату Алабама. Вона також покинула школу. Їй виповнилося сімнадцять і закінчувати навчання не було потреби. У жодному законі цього не зазначено.
Вона могла б лишитися на місці. Той хлопець вижив і ніколи про це не говорив. Але якби вона залишилася в місті, він міг би заговорити. Або помститися.
Місто Пенсакола, штат Флорида, було лише за кілька сотень миль. Джул знайшла роботу за готівку в тренажерній залі на першому поверсі в торговому центрі. Власники не вимагали, щоб їхні співробітники були дипломованими тренерами. Вони підсаджували своїх хлопчиків на стероїди, і все було менше ніж законним.
Джульєтта щодня тренувала хлопців. Викидайли, бандити, охоронці, навіть кілька поліціянтів. Вона попрацювала там шість місяців і наростила м’язи. Її бос мав залу бойових мистецтв за милю від роботи і дозволив їй безкоштовно тренуватися. Джульєтта щотижня орендувала в мотелі номер із кухонькою. Вона купила ноутбук і мобільний, і, окрім цього, заощаджувала гроші.
В обідні перерви вона прогулювалася до торгового центру. Це було топове місце з фонтанами і бутиками. Джульєтта читала в просторій книгарні, роздивлялася вітрини із сукнями в тисячі доларів і приміряла макіяж в універмазі. Вона запам’ятовувала назви найуспішніших брендів. Вона створювала нову себе за допомогою пудри, кремів і блиску для губ. Щодня її обличчя мало новий вигляд. І вона ніколи не витрачала жодного цента.
Саме так вона зустріла Ніла. Ніл був струнким хлопцем у шкіряній кремовій куртці. Час від часу він крутився після полудня навколо прилавків із косметикою, теревенячи з дівчатами. Він носив фірмові кросівки і розмовляв із південним акцентом. Йому було не більше за двадцять п’ять, він мав білошкіре дитяче обличчя з рум’яними щоками і баками, а на шиї — золотий хрест. Хлопець на кшталт тих, які занадто гучні в кінотеатрі й завжди купляють великий попкорн.
— Звати Ніл, а прізвище? — запитала Джульєтта.
— Я не користуюся прізвищем, — відповів він. — Воно не таке гарне, як я.
Ніл займався бізнесом. Так він відповів, коли Джул запитала, що він робить біля прилавків. «Займаюся бізнесом».
Джул поставила собі питання, звідки походить оця фраза. Це пенсакольська фраза, чи ще звідкись?
Вона розуміла, що він мав на увазі.
— Ти можеш заробляти значно більше, аніж зараз, працюючи на мене. Я добре до тебе ставитимуся, — сказав Ніл. Це було на третій день їхнього спілкування. — Де ти береш гроші, лялечко? Бачу, ти не витрачаєш ані копійки.
— Не називай мене лялечкою.
— Чому? Ти розкішна.
— Дівчата справді клюють на таке?
Він стенув плечима і засміявся.
59
Християнська асоціація молодих людей — одна з найбільших християнських молодіжних організацій у світі.