— Я нічого не розумію, — повільно сказала вона. — Вона весь час виглядала дуже занепокоєною, поки ми були у спальні. Я подумала, що це через те, що їй треба нюхнути. Якби я тільки мала його з собою, я б насипала їй добрячу дозу. Dummer Esel![21] Більше не вийду з дому без нього скільки житиму. Я не запам’ятала, що вона казала, коли виходила. Мені здалося, що вона хотіла приховати свою потребу вийти по героїн.
Між нами запала тиша. Платт боявся сказати те, що хотів. Я був відверто спантеличений. Цей випадок перебив дію прийнятого мною кокаїну. (Як дивовижно легко розвіюються його чари.) Я підійшов до танталу з напоями і налив три бренді, додаючи щіпку снігу у свою склянку, щоб спробувати повернутися туди, де був.
Місіс Вебстер відновила свою рівновагу.
— Ми як нерозумні діти, — радісно сказала вона, попиваючи бренді, — піднімаємо таку метушню з нічого. Існує тисяча причин, чому їй могло спасти на думку кудись піти. Ну, звісно, тут страшенно спекотно, мабуть, вона вирішила вийти на свіже повітря. Що б там не було, вам не потрібно турбуватися за мене. Ви, хлопці, краще їдьте до міста і зробіть свою справу. Я чекатиму тут, поки вона не з’явиться, і добряче відшмагаю її за те, що вона так нас налякала.
Платт і я вбрали свої капелюхи та плащі. Ми саме прощалися з Ґретель, казали їй, щоб замовила собі внизу гарний обід, коли почули звук ключа, що повернувся в замку.
— Ось і вона! — радісно закричала Ґретель. — Ми поводились як малі діти!
Двері відчинилися, але увійшла до нас зовсім не Лу. Це була Мейзі Джейкобз із суворим кам’яним обличчям. Вона двічі хутко кивнула іншим, взяла мене за руку й сказала глибоким напруженим голосом:
— Ви мусите піти зі мною — негайно, сер Пітер. Ви потрібні леді Пендраґон.
Я побілів. Від заплутаного хаосу суперечливих емоцій я знову повернувся до основоположної істини, яку так старанно і так часто приховував.
Моїм найглибшим почуттям була любов до дружини. Мене обурювало це усвідомлення, і я ніяк не хотів цього визнавати. Я дурнувато спитав:
— Щось сталося? — ніби виразу обличчя Мейзі було недостатньо для гарантії серйозності ситуації, не кажучи вже про її несподівану появу.
— Ходіть зі мною, — повторила вона.
Ґретель спостерігала за нашим діалогом, наче кішка. Вона поглядом кидала блискавки у Платта, боячись, що він зрадить своїм страхам і скаже якусь непоправну дурню.
— Звісно, тут немає чого думати, — поспіхом сказала вона, блискуче підсумовуючи ситуацію, що склалася. — Вам слід негайно піти з міс Джейкобз, сер Пітер. Зайвим буде казати, як я переживаю; але сподіваюся, що нічого страшного не сталося. Я зайду до вас з паном Платтом сьогодні, пізніше, взнати новини; і якщо все в порядку — а я не можу дозволити собі навіть подумати про інакше, — ми зможемо домовитись зустрітись з приводу наших справ завтра зранку. Не гайте часу.
Я похапцем попрощався і взяв Мейзі під руку. Вона побігла зі мною сходами вниз, залишивши інших чекати на ліфт.
Розділ 4. Подалі від гріха
Авто Лама стояло біля дверей. Мейзі стрибнула за кермо і, не кажучи ні слова, рушила. Я сидів збоку і тремтів, переповнений незрозумілими докорами сумління. Кокаїнове піднесення покинуло мене повністю. Здається, від нього я лиш більше нервувався; та незважаючи на це, під час нашої короткої подорожі я прикладався до нього знову і знову.
Коли ми дісталися студії, Лала, як зазвичай, сиділа за столом, а Лам ходив кімнатою туди-сюди, заклавши руки за спину; він так глибоко занурився у свої думки, що, здається, навіть не помітив нашого приїзду. Лу так і не скинула свої хутра. Вона стояла як статуя, посередині кімнати. Єдиною ознакою життя було те, що її обличчя безперестанку то біліло, то червоніло. Очі були заплющені. Чомусь вона нагадувала мені злочинця, що чекає на вирок.
Лам різко зупинив свою ходу і привітався зі мною.
— Скиньте свої речі й сідайте, сер Пітер, — безцеремонно сказав він. Досі я не бачив щоб він так поводився. Він розвернувся, сів у крісло, пошукав по кишенях стару чорну люльку, набив її і закурив. Здавалося, що він якось особливо занепокоєний, що, знову ж таки, було на нього зовсім несхоже. Він прочистив горло і підвівся, повністю змінивши свою поведінку. Він запропонував мені одну з тих сигар, що курять мільйонери, і жестом попросив Лалу принести мені щось випити.
— Це у нас у студії нова мода, — весело сказала Лала. Було видно, що вона намагалася зняти напруження. — Безіл придумав його вчора. Ми називаємо його Кубла Хан № 2. Як ви бачите, це половина джину з половиною кальвадосу, пів чайної ложечки м’ятного лікеру й приблизно двадцять крапель лаудануму. Проціджуєте його крізь покришений лід. Ця штука направду бадьорить найкраще за все, що я знаю.