Пухато, 2 вересня 1942 р.
Тривалі пошуки Тай Аня[277]
Світлій пам’яті Ернеста Брама [278]
«Тільки цього не вистачало! Чотириокий японець!» — ледь не вголос подумалося Пароді.
Не знімаючи свого солом’яного капелюха і плаща, доктор Шу Тун[279], вихований у modus vivendi[280] великих посольств, припав до руки в’язня камери номер двісті сімдесят три.
— Чи дозволите ви чужорідному тілу осквернити своїм доторком цю вельмишановну лавку? — прощебетав він ідеальною іспанською. — Адже ця дерев’яна чотиринога не вміє ремствувати. Моє недостойне ім’я — Шу Тун, і я займаю посаду (хоча декому це може здатися абсолютно смішним) аташе з питань культури в Посольстві Китаю, — так-так, у цій нікчемній і смердючій дірі[281]. Я вже встиг потурбувати своїми заплутаними розповідями велемудрі вуха доктора Монтенегро. Цей фенікс поліцейських розслідувань безпомильний та надійний, як черепаха, крім того, він величний та неквапний, як астрономічна обсерваторія, дивним трибом похована у пісках безплідної пустелі. Не дарма сказано: щоби вхопити зернятко рису, не завадить мати по дев’ять пальців на кожній руці. Я, як одностайно стверджують перукарі та капелюшники, наділений тільки однією головою, але прагну скористатися ще двома, поважаючи їх за винятково гострий розум: головою вельмишановного доктора Монтенегро та вашою, завбільшки як голова морської свинки. Навіть Жовтий імператор[282], безмежно вчений, врешті-решт визнав: якщо вийняти окуня з моря, він, вочевидь, не доживе до похилого віку, щоби насолодитися повагою внуків. Я аж ніяк не старий окунь, але й молодим мене ніхто не назве. Що ж робити мені тепер, коли попереду розверзлася гігантська прірва, немов апетитна устриця, що жадає поглинути мене самого?
Хоча мова йде не про мою бідну розумом та зухвалу персону. Прекрасна мадам Цинь[283] з ночі на ніч глушить себе вероналом, бо її вганяє у відчай своїм переслідуванням невсипуща сторожа закону; вони все не сплять, пильнують. Слідчі та нишпорки ніяк не візьмуть до уваги, що вбитий був її покровителем, та й убили його за вкрай неприємних обставин, і тепер вона залишиться круглою сиротою, тож їй доведеться самій керувати «Головою Дракона»[284] — цим квітучим салоном, що знаходиться у Леандро-Алем-і-Тукуман[285]. Відчайдушна та непостійна мадам Цинь! Тоді, як її праве око оплакує загибель друга, ліве мусить продовжувати посміхатися на радість морякам.
Далебі, хто ж змилосердиться над вашими барабанними перетинками?! Чекати з моїх вуст красномовності та чіткості — все одно, що чекати, щоби гусінь заговорила з поважністю верблюда[286] чи принаймні з ясністю картонної коробки для світлячків, яку розмалювали дванадцятьма щонайтоншими відтінками[287]. І я не рівня величному Мен-Цзи[288] (який в Астрологічній колегії доповідав про появу Нового Місяця, причому промовляв він двадцять дев’ять годин підряд, доки Мен-Цзи не замінили його сини). Час, відведений на слова, добігає кінця, а терпіння ваше хай буде немов терпіння працьовитих мурашок, які створили цей світ. О ні, я не оратор, а тому промовлятиму стисло, у мене нема п’яти струн[289], щоби акомпанувати промові, тож вона буде плутаною та монотонною.
Ви можете піддати мене найвибагливішим і найхитромудрішим тортурам з-поміж тих, які є у вашому розпорядженні в цьому багатоликому палаці, повному таємниць, якщо я буду переповнювати вашу і без цього густонаселену пам’ять подробицями і загадками стосовно культу Феї Жахливого Пробудження[290]. Йдеться, як ви вже, мабуть, розумієте, про певну релігійну секту, яка вербує нових членів серед найбіднішого населення і акторів-невдах, хоча вам це все відомо — відомо, як нікому, бо ви сінолог найвищої проби і європеєць поміж дикунів.
Дев’ятнадцять років тому сталася неприємна подія, яка похитнула стовпи цього світу аж так, що відлуння дійшло до вашого осяяного зорепадами міста. Отже, язик мій, незрівнянно важкий, неначе цегла, посмів нагадати про крадіж талісмана Богині. У центрі Юньнаню[291] є сокровенне озеро; у центрі того озера є острів; у центрі острова — святилище; у святилищі — ідол; в німбі ідола — талісман. Але всяка спроба описати самоцвіт із квадратної зали святилища — самовпевнена нерозважність. До сказаного можу додати, що це яшма, і що цей камінь не відкидає тіні, і що завбільшки він як волоський горіх, а головне в ньому те, що він — джерело мудрості та чудодійної сили. Є люди, зокрема ті, в чиї голови понапускали туману місіонери, котрі спростовують ці аксіоми, але істина неспростовна: якщо комусь зі смертних вдасться викрасти талісман, винести з храму і переховувати в себе впродовж двадцяти років, він може стати таємним володарем світу. Однак думати про таке — значить марнувати час, бо талісман перебуватиме у святилищі віки вічні… Хоча саме зараз, у цю непевну і швидкоплинну мить, його зберігає в себе якийсь злодій, причому робить це вже аж вісімнадцять років.
277
Китайський сюжет загалом є для «Шести головоломок…» дуже суттєвим. Існує думка, що самі «Шість головоломок…», з огляду на їхню структуру, — 62-га гексаграма «Книги перемін», Сяо-го («Перерозвиток малого», з відповідним тлумаченням). Китайський ієрогліф 太 (тай) означає «великий», «найвищий», «шанований», «старший». Він посилює значення слів, додаючи поняття «надто», «надміру». Тай — китайське прізвище — позначається 台 — багатозначним ієрогліфом, одне зі значень якого — вежа. Зрозуміти, про який саме ієрогліф «тай» ідеться, з транслітерації іспанською неможливо. Китайський ієрогліф 安 (ань) означає «спокій», «безпека» або «добробут», «стабільність»; складається з двох частин: дах і жінка, і означає буквально — «жінка у домі». Коментатори припускають, що семантика імені «Тай Ань» у Борхеса і Касареса пов’язана не так із китайською традицією, як із традицією, яка бере початок від Шарля Огюстена де Сент-Бева і Гюстава Флобера і яка пов'язує образ вежі з «аристократизмом духу». Крім того, ім’я Тай Ань омонімічне топоніму. Для вуха китайця Тай Ань — ім’я-фальшивка.
278
Ернест Брама Сміт (1868—1942) — американський письменник, автор детективів (21 видана книжка), експерт міжнародного рівня з нумізматики, автор численних циклів оповідань із наскрізними персонажами (китайський мандрівний філософ Кай Лун в «мандаринських» оповіданнях з драконами і богами, сліпий детектив-любитель Макс Каррадос — у детективах); його твори мали великий вплив на деяких значних письменників, зокрема на Орвелла. У контексті оповідання важливе ще й те, що Браму приписують авторство приказок-проклять: «А щоб вам жити в цікаві часи!», «А щоб ви знайшли саме те, що шукаєте!»
279
Китайський ієрогліф 書 (шу) означає «книга», «лист», «документ» або «записи». Китайський ієрогліф 童 (тун) означає «об’єднання», «однаковість», «рівність», «сумісність», «збіг», «подібність», «тотожність». Для «Шести головоломок…» важливо, що «Шу Тун» — це «Тун Шу» в іншому порядку. «Тун Шу», яка вперше була написана більш як 4000 років тому, є одною з найдревніших і найбільш шанованих книг у світі. Це зібрання китайських народних вірувань, практичних порад, традиційної китайської мудрості. Це антологія, енциклопедія і хроніка водночас. З 826 р. «Тун Шу» кожного року переписувалася, доповнювалася. З винайденням книгодрукування — щорічно перевидається. На сьогодні, фактично, існує ціла бібліотека — близько 2700 книг «Тун Шу». Це єдина у своєму роді книга-бібліотека.
280
З лат. буквально — «спосіб життя»; фраза означає згоду сторін співіснувати з різними поглядами, якщо є потреба домовитися, незважаючи на протистояння. Прикладом modus vivendi є перемир'я.
281
Обігрується назва Буенос-Айреса — в буквальному перекладі з ісп.: «свіже повітря» або «добрі вітри».
282
Хуан-ді, або «Жовтий імператор» — легендарний імператор Китаю і міфічний персонаж, якого вважають засновником даосизму і прапредком усіх китайців. Припускають, що він жив у Китаї приблизно за 4000 р. до нас. Таким чином, він, умовно, сучасник книги «Тун Шу». Хуан-ді вважається автором «Су-нюй цзин», найдавнішого трактату про лаоські сексуальні практики. Воскресіння Хуан-ді є праобразом досягнення безсмертя в лаоських практиках.
283
Китайський ієрогліф 親 (цинь) означає батьків, кровних родичів, родинний (кровний) зв’язок. Первісно ієрогліф 親 сладався з двох частин. Ієрогліф 辛 (сінь) мав значення «страждати, будучи позбавленим свободи». Радикал 見 (цзянь) означає «бачити» або «зустрічатися». Первісне значення ієрогліфа 親 (цинь): навідувати членів сім’ї, які сидять у в’язниці — нині вважається застарілим і «книжним», цинь сьогодні означає тільки сім’ю, але тут актуалізоване первісне значення ієрогліфа цинь, який міг бути також евфемізмом, означаючи сексуальну близькість.
284
Китайський дракон у Латинській Америці — не те саме, що дракон у Китаї. Основні аспекти: всі китайці — «діти дракона»; важливий також зв’язок образу дракона з любовними пригодами і сексуальністю як такою. Крім того, голова дракона — традиційна носова фігура на старих китайських кораблях. Тож «Голова Дракона» — бордель в основному для моряків, на що вказує зокрема адреса, це півмилі від порту Буенос-Айреса.
285
Аташе з питань культури в Посольстві Китаю має на увазі місце перехрещення вулиць (в Буенос-Айресі) — Авеніди Леандро Н. Алема, яка була забудована в основному після 1810 р., і де знаходився старий Центральний вокзал (1870—1897 рр.), а отже, і багато закладів «з дівчатками», які сусідували з цілком фешенебельною нерухомістю (Головпошта, банки, головний міський парк), — і вулиці Тукуман. Вулиця Тукуман важлива тим, що там (на відрізку між вулицями Суіпача та Есмеральда), як уже згадувалося вище, народився Борхес, так парадоксально зав’язуються в один вузол кілька сюжетів, ключем до яких є ієрогліф цинь.
287
У деяких китайських культах використовувалася для розмов з духами предків і ворожіння.
289
Очевидно, мається на увазі чжу (筑) — стародавній китайський музичний інструмент, властиво єдиний 5-струнний, подібний до цитри, з темброво одноманітним звуком. Під його супровід не співали, а говорили. Вийшов з ужитку в епоху Імперії Сун.
290
Це може бути натяком на Великий похід (Китай): 1917 р. — і 1936 р., різниця — 19 років, тоді «неприємна подія» — перемога більшовиків у Росії.