Здавалося, дуже багато часу спливло з тої миті, коли він побачив фото Шарлотти у вінчальній сукні. Цілий день він про неї навіть не думав. Чи був це початок справжнього одужання? Вона вийшла заміж за Яго Росса, а він лишився сам і міркував над хитрощами дуже продуманого вбивства у тьмяному світлі холодної квартири на горищі. Мабуть, обидва вони тепер нарешті були кожне на своєму місці.
На столі перед Страйком лежала у прозорому пакеті частково загорнута у копію обкладинки «Підступних скель» темно-сіра касета для друкарської машинки, добута в Орландо. Страйк споглядав її щонайменше годину — мов дитина, перед якою різдвяним ранком постав загадковий і спокусливий пакунок, найбільший серед усіх під ялинкою. І все-таки він не міг торкнутися подарунка і подивитися, що там, не наражаючись на ризик спотворити дані, які може зібрати з касети експертиза. Якщо буде бодай якась підозра...
Страйк глянув на годинник. Він пообіцяв собі не телефонувати до дев’ятої тридцять. Там є діти, що не бажають вкладатися в ліжечка, дружина, якій після виснажливого дня на роботі треба догодити. Для повного пояснення Страйк потребував часу...
Але його терпець мав межі. Не без труднощів підвівшись, він узяв ключі до офісу і рушив униз, тримаючись за поруччя і час до часу сідаючи на східці. За десять хвилин Страйк повернувся до квартири і знову всівся на досі теплу місцинку на дивані, маючи в пальцях кишеньковий ніж, а на руках — пару латексних рукавичок, точно таких, як уранці дав Робін. Він обережно вийняв з пакета касету в зібганій обкладинці й отак на папері й поклав на плетений столик з пластиковою стільницею. Майже не дихаючи, відкрив на ножику зубочистку й акуратно підчепив нею ті два дюйми стрічки, що стирчали з касети. З великою обережністю потягнувши, зумів видобути ще трохи стрічки. З’явилися літери, слова — задом наперед.
ІДДЕ АКИЧПОЛХ ЮАНЗ ОЩ ВАМУД Я І
Раптовий сплеск адреналіну знайшов вираження лише в тихому й задоволеному зітханні. Страйк управно повернув стрічку назад, викруткою з ножа покрутивши гвинтик на касеті; жодної частини касети не торкнулися його руки. Тоді, так само в латексних рукавичках, закинув касету в пакет. Знову глянув на годинник. Нездатний більше чекати, взяв мобільний і набрав Дейва Полворта.
— Я невчасно? — спитав він, коли давній друг узяв слухавку.
— Нормально,— відповів Дейв Полворт зацікавленим тоном.— Що таке, Діду?
— Мені, Живчику, потрібна послуга. Велика послуга.
Сидячи за сотню миль у Бристолі, інженер слухав, не перебиваючи, поки детектив пояснював, що саме треба зробити. Коли останній нарешті замовк, виникла пауза.
— Я знаю, що це серйозне прохання,— мовив Страйк, знервовано вслухаючись у тріск телефонної лінії.— Не знаю, чи це взагалі можливо за такої погоди.
— Та звісно, що можливо,— запевнив Полворт.— Але, Діду, мені треба визначитися, коли буде змога це зробити. Попереду два вихідних... не знаю, чи зрадіє такому Пенні...
— Я боявся, що це буде проблема,— озвався Страйк.— Це, звісно, небезпечно...
— От не ображай мене, я робив і ризикованіші штуки,— заявив Полворт.— Нє, Пенні просто хоче, щоб я з нею та її мамою пішов по різдвяні покупки... але к бісу його, Діду, ти ж кажеш, що питання життя й смерті, га?
— Майже,— відповів Страйк, заплющивши очі й всміхнувшись.— Життя й свободи.
— І жодних тобі крамниць перед Різдвом, друже, а це старому Живцю якраз до смаку. Вважай, уже зробив, а як справді зроблю, подзвоню тобі, гаразд?
— Бережи себе, друже.
— Ой, та пішов ти.
Страйк кинув мобільний на диван поруч із собою і потер обличчя обома руками, продовжуючи всміхатися. Можливо, він щойно попросив Полворта зробити дещо навіть більш навіжене й некорисне, ніж загравання з акулою, але Полворт любив небезпеку, а ситуація вимагала крайніх заходів.
Перш ніж вимкнути світло, Страйк перечитав нотатки, зроблені під час розмови з Фенкортом, і підкреслив — з такою силою, що аж прорвав сторінку — слово «Різник».
45
Didst thou not mark the jest of the silkworm?
John Webster, The White Devil[54]
І сімейне помешкання, і будинок на Тальгарт-роуд досі обшукували, полюючи на дані для експертизи. Леонора лишалася у в’язниці Голловей. Зоставалося тільки чекати.
Страйк був звичний до багатогодинного стояння на холоді, до стеження за темними вікнами, до слідування за безликими незнайомцями; до неприйнятих дзвінків і зачинених дверей, до порожніх облич, до нетямущих свідків; до бентежної вимушеної бездіяльності. Але цього разу була одна відмінність, яка не давала зосередитися: тихе квиління тривоги, що фоном супроводжувало всі його вчинки.