"Коли стрілянина устала, ешельон окружили кірасири й дали команду: "Виходь з вагону, зоставляй зброю". Потім стали відправляти богданівців окремими групами на станцію, при чім поводилися з ними грубо. Людей били прикладами рушниць, роззброюванню товаришили насильство й наруга. При цім чулися оклики: "ми вам покажемо автономію". Одного з богданівців — солдатів убито вже після того, як у нього відібрали рушницю. Одного розтято шаблями по свідоцтву самих же кірасирів. Лікар ешельону просив ротмістра зробити перев'язку раненим, але комендант ескадрону не дозволив, і ранені лишилися без помочі до рана. Офіцерів також розброєно й вони підпали наругам і насильствам. Ешельон відвели на резервовий тор. Тоді розграблено офіцерські речі. О 4 год. ранком офіцерів відвели до почекальні на станції й на розпорядок Оберучева відіслали назад до Києва. Убитих солдатів богданівського полку нараховують 16, ранених коло 30. Серед кірасирів є двох ранених. Загального числа жертв ще не усталено, бо багато розбіглося і поодиноко зголошуються до шпиталів.
"Часть другого ешельону одправлено на станцію Боярка, де їх стріли кірасири й донські козаки, вивели з вагонів на площу й окружили. Окружених тримали під погрозою двох машинових крісів. На просьбу дати торбинки, щоб дістати що попоїсти, кірасири відповідали погрозою накормити кров'ю. Коли мешканці Боярки принесли богданівцям хліба й іншої їди, кірасири не допустили, заявляючи, що вони покажуть українцям автономію і скоро заведуть старі порядки. Кірасири взагалі при виладовуванні кидали погрози й наруги на адресу Української Ради та всього українського руху. З деяких посвідчень виходить, що кірасири ще раніш готовилися уладити стрічу богданівцям. Є свідоцтва, що деякі приготування пороблено ще 9 серпня коло 3 год. попол. Одного найденого в картоплі солдата, що втік з ешельону, кірасири порубали шаблею.
"Коли розпочалося слідство, до якого приступили тільки о 2 год. дня 10 серпня, військовий слідчий суддя двірцевого участку, Васильківський, член Українського Правничого Товариства, був чомусь усунений від слідства. Треба зазначити, що поручник Васильківський, яко слідчий суддя, ствердив, що, судячи по характеру напряму й падання куль, вони летіли з боку двірця, а не з боку ешельону. Через час після того військовий прокуратор заявив поручникові Васильківському, що увільняє його від слідства в його участку. Васильківського замінено іншим слідчим суддею — поручником Плєтньовим. Серед кірасирів є два ранені. Є ранені й серед публіки, але нема даних, які доказували б, що до публіки стріляли з ешельону, котрий був відділений від двірця на шляху його їзди рядом вагонів і високих домів.
"З усього ясно, що трагічні проводи богданівців приготовила якась уміла й таємнича рука. Є підозріння на провокацію в цілі викликання непорядку. Головнокомандуючий південно — західнім фронтом звелів утворити спеціяльну комісію з генералом Ремером на чолі. У склад комісії входять також два воєнні представники від Центральної Ради, два представники, назначені Оберучевим, військовий слідчий суддя і з дорадчим голосом, яко генеральний секретар, Садовський. Сьогодні комісія приступає до слідства''.
Наказ Генерального Секретаря військових справ УНР від 8–го листопада 1917 p.[113]
До українських військових частин та Гарнізонів. На українських військових з'їздах виразно зазначилося бажання українського вояцтва встановити у своїй батьківщині порядок і не допустити її до анархії й руйнування й це бажання твердо висловлено в резолюціях з'їздів, особливо третього.
В наслідок останніх подій вся влада на Україні перейшла до Центральної Ради, української народньої, й п Генерального Секретаріяту, органу українського селянства, вояцтва й робітництва. Вище військове начальство тепер призначається нею з людей, які відповідали б народнім бажанням і могли б бути заступниками народніх інтересів. Вони призначають молодших начальників, начальників залог і інших та слідкують за їх діяльністю. Тому кожне усунення з посади військового начальства самою людністю буде вважатися самочинністю, яка веде країну до анархії, є нападом на Українську Республіку й через це ні в якому разі не допустима.
Коли ж якийнебудь військовий начальник не відповідає своєму призначенню, належить вдаватись, зазначивши факти, до вищого належного військового начальства, яке мусить негайно розібрати справи і вжити відповідних заходів. Всі ж самочинні усунення з посад начальників будуть вважатися анархічними і, як порушуючі інтереси Української Народньої Республіки, належним чином припинятися. Наказ цей прочитати по всіх частинах, сотнях, батареях, командах, шпиталях.