Ген. Секр. В. Справ — Петлюра
Телеграма до Криленка 9–го грудня 1917 року[118]
До мене дійшли відомості, що ваші революційні комітети поарештували у Мєнську, Полоцьку та у Пскові українські фронтові та армійські ради. Майте на увазі: 1) що на місце заарештованих стануть інші; 2) що українське військо за кожне насильство, вчинене над тими їх товаришами, яких вони обрали для порядкування українськими справами, вміє дати таку відповідь, яку підкаже йому любов до братів; 3) коли ви маєте владу приказувати своїм військовим революційним комітетам, то звеліть зараз же випустити заарештованих і далі жадних насильств над ними не чинити. Для відповіді даю одсрочку 36 годин. В противному разі буду знати, що робити. Відповідальність за наслідки впаде на насильників та на тих, хто приводить їх до цього своїми розпорядженнями.
Телеграма[119]
"Генеральний Секретаріят Української Республіки веде переговори з загальноармійським комітетом і з областями Росії в справі зформування центрального правительства з представників національностей і центрів революційної демократії, котре одно може бути правосильним розпочати переговори в справі перемир'я. Всякі інші переговори принесуть нещастя, відкриють фронт для противника й поведуть за собою захват Української Землі".
Меморандум до німецького посла Мума[120]
Ваша Ексцеленціє!
Події, що відбуваються на Україні, примушують мене звернутись до Вас, яко представника заприязненої нам держави.
Уважаю потрібним повідомити, що звертаюсь до Вас, не яко політичний діяч, а яко голова київської губерніяльної народньої управи й одночасно яко голова управи Всеукраїнського Земського Союзу, що об'єднує собою всі народні земські управи на Україні. Для вашого відома інформую.
Народні управи є інституціями самоврядування, що дбають про народню просвіту й культуру, допомагаючи народові в його економічних, господарських і просвітніх потребах. Народніх управ, вибраних самим народом на Україні 115; вони удержують сотні тисяч народніх шкіл, сотні професійних шкіл і учительських семінарій, велике число шпиталів, амбуляторій; опікуються будівлею шляхів, дбають про різні кооперації на селі, заводять досвідні сільсько — господарські станції, ветеринарні пункти, мають свої великі майстерні, заводи, центральні склади для постачання населенню книжок, сільсько — господарського знаряддя, медикаментів і різних предметів домашнього обіходу; дають юридичну допомогу населенню, — словом охоплюють мало не всі боки народнього життя, через що являються інституціями державного значення, близькими народові й народом поважаними.
Як голова органу, що об'єднує діяльність цих інституцій по всій Україні, як людина, що її широкі круги громадянства вшанували довір'ям і яка через це саме повинна перед тим громадянством бути відповідальною, особливо в моменти великих змін і іспитів у житті цього громадянства, я не можу спокійно обминути тих фактів, які зараз мають місце скрізь по Україні й до яких має відношення німецька військова влада, на чолі якої стоїте Ви, Ексцеленціє.
В зв'язку з державним переворотом скрізь на Україні почались арешти й замикання в тюрми без суду та слідства різного стану громадян України. До мене, яко до голови Всеукраїнського Союзу Земств, звертаються і окремі особи, і цілі делегації з повідомленням, що в однім місці арештовано земських гласних, а в другім членів земської управи, при чім в деяких випадках, як от в Липівці на Київщині, навіть запечатано помешкання цієї інституції. Я звертав уже увагу п. гетьмана Скоропадського на ці недопустимі й небажані для спокою краю арешти, вказуючи йому на велику небезпеку від тих арештів. Маючи на увазі, що часто подібні арешти виконуються німецькими військами, я вважаю необхідним і вашу, Ексцеленціє, увагу звернути на ці прикрі й дуже небажані явища.
Я повинен заявити Вам, Ексцеленціє, що мене дуже хвилюють ці явища і я не жду від них нічого доброго не тільки, Ексцеленціе, для України, але й для тієї дружньої держави, вищим представником влади на Україні котрої являєтесь Ви.
Я, яко громадянин свого краю, хотів би, щоб дружня держава, котра допомагала моєму народові здійснити його вистраждані великими жертвами національно-історичні ідеали й була першою, що признала Українську Народню Республіку за самостійну державу, — залишилась назавжди в свідомості й пам'яті народу як справді дружня держава; я хотів би, щоб наш народ з подякою й признанням ставився до вашого народу за історичну прислугу, вчинену ним Україні, щоб засвоїв культурні здобутки вашої держави, та взагалі позискав той організований досвід, яким вславилася на різних полях Німеччина. Український народ охоче переймає що кращого у інших, має великий хист до культури, просвіти й організації та здатний в короткий час зробити те, до чого іншим треба значно більше часу.
119
"Вістник СВУ", ч. 53, 30 грудня 1917. (За "Киевской Мыслю").
Вістник повідомив:
У зв'язку з большевицьким переворотом в Петрограді і заходами Української Центральної Ради коло утворення федерального демократичного уряду, С. Петлюра вислав верховному головнокомандуючому, командуючим арміями фронтів, а також штабам всіх армій, корпусів і дивізій циркулярну телеграму, в якій сповістив усі українські частини та всіх українців на фронті про зформування правительства Української Республіки, забороняючи виповняти розпорядки народніх комісарів і Леніна яко правительства.
120
П. Христюк "Українська революція", т. Ш, Прага, 1921, ст. 148. Звірено з українською копією, датованою 28 травня 1918 p., що зебрігається в Українському Воєнно-Історичному Інституті, Торонто, Канада.