7. У. с. — д. має представництво в делегації р. с. — д. p. п. на міжнародніх соціалістичних конґресах.
Умовою свого вступу в склад р. с. — д. р. п. укр… с. — д. ставить визнання автономії України.[74]
На цей проект з'єднання ц. к. р. с. — д. р. п. відповів негативно. Він відкинув § 5 проекту, де говориться про представництво укр. с. — д. в спільному центральному комітеті з'єднаної партії; відкинув також і принцип національних організацій, покладений українськими соціял — демократами в основу будівлі своєї партії. Замість цього ц. к. р. с. — д. п. пропонував українським соц. — дем. організаціям цілком залишити свою організаційну самостійність і злитись з організаціями р. с. — д. р. п., що існують на території України. Цей контрпроєкт українськими с. — д. не був прийнятий і третій черговий з'їзд тільки підтвердив той самий погляд, який висловлено було в цій справі на попередньому з'їзді партії: партія вважає за можливе злучитися з російською роб. — с. - д. партією тільки в тому разі, коли російська партія визнає постулят автономії України, організаційну самостійність укр. с. — д. партії та представництво її в спільному всеросійському центральному комітеті. Чи скоро станеться так, що надії укр. с. — д здійсняться — невідомо, та тільки треба зауважити, що центральні інституції рос. с. — д. р. п. не виявляють покищо бажання пристати на пропозиції укр. с. — д. і відмовитись від своїх централізаторських тенденцій в справі організації загально російської робітничої партії. Як сповіщалось свого часу в "Товарище", ц. к. рос. с. — д. боїться відступити від своїх організаційних принципів через те, що це могло б вплинути деструктивним робом на цілу партію, організаційно ослабити її і відбитись неґативно на чистоті світогляду членів партії, прищепивши їм певні елементи буржуазности та націоналізму. Такий страх не має, звичайно, ніякого ґрунту під собою, бо тоді довелося б виключити із рядів соціял — демократії таку велику і міцну соціял — демократичну організацію, як австрійська соціял — демократія, де принцип національних організацій покладено в основу будівлі цілої робітничої партії і, як кажуть факти, не тільки не шкодить розвиткові і збільшенню сили та впливові партії, а, навпаки, допомагає справі робітничого руху і клясової боротьби в австрійській державі. Очевидно, ці самі факти примусять з часом і російських соц. — д. відмовитись від догматичних, вироблених в кабінетах, а не в лябораторіях життя принципів організації і піти слідком за астрійськими соц. — дем., а почасти і за германськими, які теж останніми часами стали на цей шлях, давши певні широкі організаційні права польським соц. — дем. Познані й Сілезії.[75] Та й постанова стокгольмського з'їзду рос. соц. — дем. в справі з'єднання з соціял — демократами Польщі та Литви, з Бундом і лотиською соц. — демократією[76], свідчать, що відповідь, яку дав ц. к. р. с. — д. р. п. на проект з'єднання з українськими соціял — демократами, то — sui generis — пережиток старих часів "подпольного" існування партії, може й оправданий для тих часів, але цілком непридатний в конституційних умовах, які рано чи пізніше з логікою фактів мусять увійти в життя. В умовах з'єднання рос. с. — д. із згаданими національними с. — д. організаціями Росії принцип національних організацій і федеративного устрою цілої партії хоч і не проведено консеквентно, але все ж вони зазначаються певним децентралізаторським характером, який, розвиваючись далі, певне приведе загальноросійську с. — д. партію до федеративного устрою і перебудування її на принципах національних організацій пролетаріяту.
Українські студентські організації[77]
Зупинившись над фактами з діяльности українських політичних організацій, ми не можемо не згадати тут і про діяльність різних політичних організацій українського студентства. На фоні загальної інерції і підупаду вона виступає більш — менш виразно і в кожному разі варта того, щоб про неї згадати в огляді українського життя. Поскільки знайомить нас з життям українського студентства українська, а почасти й російська, преса, останнє скрізь виявляє певні ознаки рухливости і тенденції до організованої діяльности в межах університету. Засновуються і партійні студентські громади і громади безпартійні. Одні ставлять своєю метою культурні і національно — просвітні завдання. Інші, не обмежуючись цим, хотять розширити межі своєї діяльности і провадити її в певному програмовому напрямку, відповідно до того чи іншого світогляду. І коли раніш про українське студентство, як щось ціле чи самостійне, або варте уваги не могло бути й розмови, то за останній рік ситуація значно змінилась і українське студентство починає відогравати досить поважну ролю в житті університетському. Особливо це треба сказати про українських студентів київського університету. І як серед політичних партій українських ледве чи не найбільш організованою і діяльною партією являється партія українських соціял — демокра — тів, так само організовано і найбільш активно виступають вони і в мурах університету. Власне кажучи, коли й можна говорити про якусь українську студентську організацію міцну і впливову, то доведеться говорити тільки про укр. соц. — дем. Інші організації або незначні по кількості своїх членів, або перебувають ще в процесі ембріонального існування, або роблять перші кроки до того, щоб із стадії ембріона стати справжньою організацією. В такому становищі перебувають саме тепер на київському університеті українські соц. — революціонери. Об'єктивно і цікаво написана стаття д. М. Залізняка в ч. 87 "Ради" — "Про український рух у київському університеті" якраз підтверджує наш висновок, зроблений, на підставі газетних відомостей, про стан українських студентських організацій не тільки в київському університеті, а скрізь, де існують українські студентські гуртки, включаючи сюди і ті вищі школи, що існують поза межами України. Об'єктивна аналіза цих відомостей виявляє, що найбільше життя, ініціятиви і інтересу до національних українських справ а також і наукової підготовки до розв'язання національної проблеми помітно в українських соц. — демократичних студентських організаціях. Це видко хоч би з того, що здебільшого з ініціятиви укр. соц. — дем. відбуваються по університетах зібрання, реферати й доклади по питаннях національного характеру: щасливими дискутантами на них виступають також члени цих організацій, як це було напр. в Петербурзі, Дорпаті, Харкові і останніми часами особливо успішно в Києві. В загальноукраїнських справах, як, напр., в справі про заснування українських катедр на київському університеті, ініціяторами і проводирами українського студентського руху явились також українські соціял — демократи, поставивши це питання на цілком демократичний ґрунт і зв'язавши його з інтересами української продукції, клясової боротьби українського пролетаріяту та політично — національ — ної свідомости українських народніх мас.
76
Див. "Протоколы Об'единительного С'езда россійской соц. демократической рабочей партии, состоявшегося в Стокгольме в 1906 г. Москва 1907 г.