Поведена стало, в консеквентно — витриманому національному напрямку ця діяльність в значній мірі може спричинитись розробленню українських наукових дисциплін і загатити ті прогалини, які утворилися в науці через ігнорування українознавства. Останнє, як показав проф. М. Грушевський в своїх статтях "Справа українських катедр і наші наукові потреби"[82], вимагає до себе пильної уваги з боку окремих учених дослідників і цілих наукових інституцій. Є деякі галузі українознавства, що уявляють з себе майже непочатий край. Інші вимагають синтетичної роботи біля себе. При існуванні українських катедр розроблення обох наукових галузів українознавства по університетах могло би бути більш — менш забезпечене. Але як заведення цих катедр являється покищо питанням, практичного порішення котрого немає ніяких даних сподіватися в найближчому часі, то єдиною інституцією, яка може допомогти в цій справі, являється Українське Наукове Товариство, яке головною метою своєї діяльности ставить: "наукові розсліди на полі українознавства і ознайомлення громадянства зо всіма сторонами минулого й сучасного життя України".[83] Сконцентрувавши біля себе українських дослідників з різних галузів українознавства, київське наукове товариство, при вмілій організації своєї наукової роботи, може стати інституцією, надзвичайно корисною для національно — культурного розвитку нашого народу, аналогічною по своїх заслугах до Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові. Маючи все це на увазі, ми не можемо не висловити бажання найщирішого успіху новому товариству в його діяльності і почуття признання ініціяторам його. З другого боку той факт, що на чолі нового товариства стають такі визначні наукові українські діячі, як проф. М. Грушевський, являється порукою дальшого розвитку товариства і продуктивної наукової праці його на користь рідного краю. Покищо наукове товариство встигло тільки зорганізуватись і приступити до вироблення програми своєї наукової діяльности. Схема останньої в головних рисах подана була в докладі проф. Грушевського, відчитаного на першому зібранні товариства (29 апріля ц. р.). На думку автора докладу:
"Українське Наукове Товариство мусить мати перед очима подвійну мету, вказану йому і його статутом, і тими обставинами, в яких задумує воно розвивати свою діяльність: поперше — організацію наукової роботи, подруге — популяризацію серед суспільносте здобутків сучасної науки.
Наукова робота має розвиватися по змозі у всіх областях науки, а перед усім — в сфері українознавства, то значить, в тих областях наукової роботи, які роз'яснюють нам минувшість і сучасне життя українського народу і його території. Організація наукової роботи в цих напрямках вимагає певної спеціялізації, а власне — поділу на секції наукових сил товариства. Відповідно до завдань, які собі становить товариство, найбільш практичним здається випробуване вже й іншими аналогічними інституціями групування, в трьох секціях:
В секції історичній, для історії з помічними науками, археології, етнології, історії права, історії штуки, взагалі і особливо для історії України, її археології, етнології і т. д.
В секції філологічній, для мови, історії літератури й народньої словесности, української й загальної.
В секції математично — природничій, для наук математичних, природничих і лікарських, взагалі, і в спеціяльнім приложенні до українського народу й України.
До секцій належить наукова робота в зазначених вшце і споріднених з ними областях. В них мають обсуджуватися наукові праці, внесені до товариства, оцінюватися й ухвалюватися роботи, призначені для публікацій товариства. Організуються вони тим способом, що кожному членові товариства дається право записатися до котрої небудь секції товариства і брати участь в її заняттях: в інтересах якнайскорішого розвитку наукової роботи треба зараз же, як цей плян буде прийнятий, оповістити всіх членів товариства про це. Для координування наукових занять секції з загальним життям товариства, до ради товариства, з правами голосу, мають входити голови секцій, або вибрані замість них делегати. Подробиці устрою й діяльности секцій має означити інструкція, вироблена спільно секціями й затверджена зборами товариства.