Панування шляхти — буржуазії розбуджує націоналістично — шовіністичні почуття не лише у пануючої нації, але також і у пригнобленої. З огляду на те партія мусить боротися шляхом усної і літературної пропаганди проти розвитку шовінізму і нести народнім масам справжнє пролетарське розуміння національної ідеї. Вона мусить вияснити, що ця ідея може бути в інтересах робочих мас переведена в життя лише при соціялістичному устрої, що національний гніт, як один із проявів панування буржуазії, може бути усунений при усуненні капіталістичних відносин, і тому належить запалювати і кликати до боротьби з представниками капіталізму, пануючими клясами суспільства, в ім'я соціялізму, як вищої форми життя, що виключає всякий гніт, а між інш. і національний".
Промовець підчеркує відтак одну характеристичну рису російської революції, а саме участь у ній поневолених народів: поляків, лотишів, українців, жидів, вірмен і ін. Слова Кавтського — "у великих революціях родяться нації" набирають правди, а найкращою ілюстрацією її може служити Україна.
Подавши в коротких словах начерк розвитку українського соціялістичного руху, який переходив різні фази, почавши від національного радикалізму, а скінчивши на чистім соціял — демократизмі, промовець зупиняється над другим черговим з'їздом (РУП), на якому довершився останній напрямок, а через те вона й прийняла назву, яка відповідає її внутрішній істоті — Української Соц. — Демократичної Робітничої Партії. Особливу вагу кладе на резолюції по національному питанню, про автономію України та національні організації пролетаріяту, які ухвалив з'їзд.
"Особливо важні обов'язки накладає на нашу партію теперішній момент. Із самозабуттям, із революційним ентузіязмом іде вона на боротьбу з царатом та темними його силами. Шлях цієї боротьби позначений уже численними жертвами. За велике святе діло свободи пли л а вже кров наших товаришів по різних місцях України, особливо ж на Полтавщині. Багатьох заслано на Сибір і багатьма переповнені тюрми. Та ми підемо далі, не зражаючися ані на хвилину, бо до цього кличе нас потреба кращого життя — ладу.
У боротьбі, яку ведемо і будемо вести, велике моральне значення має для нашої партії факт існування і активної діяльности такої ж партії в Австрії. Власне тим кермувався Центральний Комітет нашої партії, висилаючи мене, як делегата, на ваш з'їзд. І я особисто радий, що можу тут перед представниками українських робочих мас, що бідують і страждають тут у Галичині, заманіфестувати привіт з'їздові від товаришів із — за кордону, що обливають своїм потом і кров'ю панські лани і марнують своє здоров'я по заводах і майстернях у тій "щасливій" Україні.
Але її, цієї "щасливої України" нема. Вона є такою для буржуазії. Для нас вона, як і кожний рідний край, поки в ньому панують капіталістичні відносини, по вірних словах великого бойовника соціалізму Діб кнехта, є "місцем страждань, оточеним кругом погоничами, тюрмою, де ми часто — густо не маємо де голови с клони ти".
Будемо працювати, щоб це місце мук стало місцем радости. Як дві струни, натягнені на одному струменті, видають гармонійний згідний згук — будемо працювати разом в інтересах робочих мас, в інтересах усунення всякого гніту, захоплюючися великими гаслами міжнародньої соц. — демократії, під її червоним прапором, як символом наших мук, але вкупі з тим наших великих надій на остаточну побіду наших ідеалів".
Частина друга 1917 — 1920
Симон Петлюра в 1917 році
Телеграма[110]
"Беручи під увагу, що заборона українського військового з'їзду — це перший випадок заборони військового з'їзду загалом і саме українського, що рівночасно воєнні умовини, якими пояснюється заборона з'їзду, не перешкоджають відбуватися всеросійському з'їздові воєнних делегатів, з'їздам: польському, козацькому, авіяційному й іншим, які відбуваються або визначені на ці самі дні; що невзяті назад відпустки військових без порівняння більше відтягають солдатів і офіцерів з армії; що українці, одушевлені дозволом на українські корпуси й інші комплектування, сьогодні величезними масами йдуть на фронт, що заборона з'їзду викличе неминучу реакцію і посіє в масах недовір'я до верховної команди та понизить бойовий дух українців, котрих в армії одна третина; що про час і умовини з'їзду ухвала запала на першім з'їзді, а оповіщено його значно вчасніше, ніж одержано телеграму про заборону з'їзду, що заборону з'їзду можуть використати сьогодні в цілях, зовсім небажаних і небезпечних для бойової здатности на фронті і порядку в тилу, — Український Генеральний Комітет, подаючи до вашої відомости оце, що тут виложено, рішуче підтримує своє жадання дозволу на з'їзд і жде негайної відповіді. За Український Військовий Генеральний Комітет":
110
"Вістник Союза Визволення України", Відень, ч. 30, 22 липня 1917 р.
У відповідь на заборону Керенським П Українського Військового з'їзду в червні 1917 року голова Українського Військового Генерального Комітету Петлюра вислав на ім'я міністра війни, верховного головнокомандуючого всім фронтом, головнокомандуючим окремих фронтів, усім комендантам воєнних округ і отаманові кубанського козацького війська циркулярну телеграму.