У разі включення в КК нової статті вона поміщається у відповідний розділ Загальної або Особливої частини, як правило, безпосередньо після статті, що найбільш близька до неї за змістом. Новій статті надається номер попередньої статті і додатковий цифровий індекс — 1, 2, 3 і т. д. У деяких випадках статті або частини статей КК поділяються на пункти, що мають цифрове позначення. Окремі статті КК мають примітки, в яких роз'яснюються поняття і терміни, застосовані в цій або в деяких інших статтях[146].
На думку О. Маріна, кожну з наведених структурних частин статті Особливої частини КК України можна вдосконалювати. Наприклад, пропонується, щоб номер статті складався із посилання на відповідний розділ Особливої частини та порядковий номер статті у цьому розділі. Наприклад, ч. 1 ст. 115 КК України виглядатиме як ст. 2-1-1 КК України, або ст. 2/1/1 КК України, де перша цифра позначатиме розділ, друга порядковий номер статті у розділі, а третя — відповідну частину статті[147]. Запропоноване дає змогу полегшити використання норм Особливої частини КК населенням, проте не вирішує проблем, які виникають із нумерацією у разі внесення змін до КК, а саме за виникнення нових складів злочинів.
Російські науковці Л. Кругліков та Л. Смірнова говорять і про інші пропозиції щодо зміни структури Загальної та Особливої частин КК.
Вони зауважують, що нові статті КК можна розміщувати в кінці кодексу, водночас зберігаючи простоту нумерації, проте таке буде лише ускладнювати процес уніфікації, буде порушено структуру Особливої частини, і застосування КК ускладниться[148].
Унаслідок недостатньої систематизованості законодавства та окремих елементів цієї системи виникають значні труднощі під час їх тлумачення та правозастосування.
Як прогнозує М. Хавронюк, проблема досконалої структури Особливої частини КК України буде існувати ще тривалий час[149] і з урахуванням зарубіжного досвіду пропонує нову структуру КК України[150].
Ми підтримуємо позицію С. Шапченка, який виокремив такі моменти, де можна і потрібно здійснювати узгодження:
1) в межах окремих статей КК, їх окремих частин, пунктів чи приміток;
2) окремого інституту Загальної частини КК України (співучасть у злочині, множинність злочинів та ін.);
3) окремого розділу Особливої частини КК України;
4) декількох інститутів Загальної частини;
5) деяких розділів Особливої частини КК України;
6) Загальної частини загалом;
7) Особливої частини загалом;
8) Загальної та Особливої частин КК загалом.
Таке узгодження може здійснюватись на концептуальному, спеціально-юридичному і технічно-юридичному рівнях[151].
Такої ж позиції дотримуються і П. Андрушко[152] та А. Безвєрхов[153]. Як вказує С. Шапченко, об'єктом узгодження можуть бути будь-які «фрагменти» КК — назви розділів, назви статей, зміст окремих статей, їх окремих частин, пунктів та приміток; метою таких дій є усунення суперечностей між такими «фрагментами», подолання їх неповноти та інших виявів несистемності.
Крім цього, на думку П. Андрушка, необхідне узгодження положень проектів законів про внесення змін і доповнень до КК, обумовлених необхідністю імплементації в національне кримінальне законодавство положень міжнародних договорів (конвенцій), згоду на які надано законодавчим органом шляхом їх ратифікації, а також узгодження положень КК України, які знаходяться в його статтях з бланкетною диспозицією, з положеннями основного (регулятивного) законодавства, яким визначається правомірність або неправомірність тих чи інших дій, відповідальність за незаконне вчинення яких передбачена відповідними статтями КК України, і насамперед узгодження вживаної термінології.
Ми погоджуємось із твердженням П. Андрушка, який зазначає, що системне узгодження КК України є дуже важливим правилом законодавчої техніки і від його дотримання залежить «якість» самого кримінального закону[154].
Сфері термінології кримінального закону присвячує своє наукове дослідження понятійного апарату Особливої частини КК України З. Тростюк[155]. Висновки, окреслені в монографічному дослідженні щодо кримінально-правових термінів, близькі нам за своєю суттю.
Варто виокремити кілька ознак, які обґрунтовано можна вважати основними під час здійснення тлумачення приписів кримінального закону як цілісної системи, а саме:
146
Кримінальне право України: Загальна частина: підручник / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, Л. М. Кривоченко та ін.; за ред. проф. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. — 3-тє вид., перероб. і допов. — К.: Юрінком Інтер, 2007. — С. 43–46.
147
Марш О. К. Структура статей Особливої частини КК України та проблема коментування їх змісту / О. К. Марін // Науковий вісник ЛЮІ МВС України. — 2004. — № 2 (2), додаток 2. — С. 298.
148
Кругликов Л. Л. Унификация в уголовном праве / Л. Л. Кругликов, Л. Е. Смирнова. — СПб.: Юридический центр Пресс, 2008. — С. 184.
149
Хавронюк М. І. Кримінальне законодавство України та інших держав континентальної Європи: порівняльний аналіз, проблеми гармонізації: монографія / М. І. Хавронюк. — К.: Юрисконсульт, 2006. — С. 623.
150
Хавронюк М. І. Кримінальне законодавство України та інших держав континентальної Європи: порівняльний аналіз, проблеми гармонізації: монографія / М. І. Хавронюк. — К.: Юрисконсульт, 2006. — С. 967–971.
151
Шапченко С. Д. Системне узгодження окремих положень Загальної та Особливої частин Кримінального кодексу України як один з напрямів його комплексного вдосконалення / С. Д. Шапченко // Кримінальне право України. — 2006. — № 5. — С. 19–20.
152
Андрушко П. П. Системное согласование положений уголовного кодекса / П. П. Андрушко // Системность в уголовном праве: материалы II Российского Конгресса уголовного права (31 мая — 1 июня 2007 г.). — М.: Велби; Проспект, 2007. — С. 30.
153
Безверхов А. Г. Системный подход в науке уголовного права / А. Г. Безверхов // Системность в уголовном праве: материалы II Российского Конгресса уголовного права (31 мая — 1 июня 2007 г.). — М.: ТК Велби; Проспект, 2007. — С. 52.
154
Андрушко П. П. Системное согласование положений уголовного кодекса / П. П. Андрушко // Системность в уголовном праве: материалы II Российского Конгресса уголовного права (31 мая — 1 июня 2007 г.). — М.: Велби; Проспект, 2007. — С. 31.
155
Тростюк З. А. Понятійний апарат Особливої частини Кримінального кодексу України: монографія / З. А. Тростюк. — К.: Атіка, 2003. — 114 с.