З огляду на особливе значення системи кримінального закону та системи законодавства, відповідного статусу слід надати системному підходу під час пізнання положень кримінального закону. Відомо, що структура наукової методології різноманітна.
Відтак вона дозволяє розрізняти такі різновиди методів пізнання:
а) всезагальні (філософські);
б) загальнонаукові, якими користуються всі або більшість областей пізнання;
в) спеціальнонаукові.
У вказаному переліку рівнів методологічних засобів системний підхід має загальнонауковий характер і його можна ефективно використовувати в різноманітних галузях наукового пізнання.
Об'єктом системного дослідження є явища дійсності, які утворюють систему[165].
Ґрунтується системний підхід на пізнанні всезагальних ознак реальної дійсності і є пізнавальним інструментом для їх адекватного вивчення[166].
Системний підхід як один із загальнонаукових методів пізнання дійсності отримав розповсюдження ще в радянській юридичній науці. Зацікавлення до нього виявляють В. Кузьмін[167], Л. Тіунова[168], О. Черданцев та ін., оскільки такий підхід досить повно відображає взаємозв'язки явищ та предметів у суспільстві, їх взаємний вплив один на одного. Як зазначає Л. Тіунова, необхідність у цьому підході виникає у зв'язку із потребою у комплексному вдосконаленні соціальних процесів і механізмів. Виникає необхідність переходу від системних досліджень окремих феноменів правової матерії до осягнення механізмів їх взаємодії, розкриття складних процесів на основі аналізу їх структури[169].
Системний підхід завжди використовувався науковцями, проте дослідженнями Б. Ганьби, встановлено, що увага до цього напряму поступово зменшилась у 1960-80-х роках. У спеціальній літературі майже не друкувались наукові праці, присвячені цій проблемі[170].
Як зауважує О. Бойко, «вірус системних досліджень призвів до того, що за 20 років (1958–1976 рр.) наукова продукція досягла гіпнотичного рубежу в 1000 джерел, проте в наступні роки, особливо після розпаду СРСР і попереднього суспільно-економічного устрою взагалі, інтерес до системного підходу став зменшуватись»[171].
Нині цікавість до згаданого напряму, зокрема у кримінальному праві, відновлюється, про що свідчить проведення ІІ Російського Конгресу кримінального права, що відбувся 31 травня — 1 червня 2007 року на тему «Системність у кримінальному праві».
На думку О. Старіша, системний підхід — це розгляд складних, але цілісних за своєю сутністю об'єктів як систем, тобто сукупностей взаємодіючих елементів, спрямований на виявлення і вивчення типів зв'язків між елементами системи та зведення їх у єдину теоретичну картину. Системний підхід ґрунтується на основному положенні загальної теорії систем, відповідно до якого будь-який достатньо складний об'єкт із великою кількістю внутрішніх зв'язків прагне структуруватися, тобто розділитися на підсистеми, що порівняно слабо взаємодіють одна з одною. Він спрямований, з одного боку, на виявлення структури, а з іншого боку — на розкриття цілісності системи[172].
У системному підході прийнято вважати основним поняттям саме цілісність явищ[173].
Системний підхід ґрунтується на низці методологічних принципів такого змісту: 1) практично будь-який об'єкт може бути розглянутий як система; 2) існування прямих і зворотних зв'язків; 3) здатність кожної системи охоплювати сукупність елементів, одночасно виступаючи елементом більш складної системи; 4) властивості системи не дорівнюють сумі властивостей її елементів; 5) цілі окремих елементів не мають суперечити цілям самої системи; 6) ефективність системи[174].
165
Безверхов А. Г. Системный подход в науке уголовного права / А. Г. Безверхов // Системность в уголовном праве: материалы II Российского Конгресса уголовного права (31 мая — 1 июня 2007 г.). — М.: ТК Велби; Проспект, 2007. — С. 51.
166
Кузьмин В. П. Гносеологические проблемы системного знания / В. П. Кузьмин. — М.: Знание, 1983. — С. 12.
168
Тиунова Л. Б. О системном подходе к праву / Л. Б. Тиунова // Советское государство и право. — 1986. — № 10. — С. 46.
170
Ганьба Б. Системний підхід та його застосування в дослідженні державно-правових явищ / Б. Ганьба // Право України. — 2000. — № 3. — С. 41.
171
Бойко А. И. Система и структура уголовного права: в 3 т. — Т. 1: Системология и структурализм в современной познавательной культуре / А. И. Бойко. — Ростов н/Д: Изд-во ЮФУ, 2007. — С. 35.
172
Старіш О. Г. Системологія: підручник / О. Г. Старіш. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — С. 24.
173
Кузьмин В. П. Гносеологические проблемы системного знания / В. П. Кузьмин. — М.: Знание, 1983. — 64 с.
174
Дворников Н. Л. Системное толкование норм права: автореф. дис. на соиск. уч. степ. канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теория и история права и государства; история учений о праве и государстве» / Н. Л. Дворников. — Волгоград, 2007. — С. 10.