Використання такого підходу найбільш повно відповідає реалізації у житті суті діалектичного закону про взаємозв'язок явищ і предметів у природі та суспільстві, їх взаємообумовленість тощо[175].
Коли предметом вивчення є системи з глибокою внутрішньою інтеграцією (типу організму), морфологічно і функціонально обмежені від середовища, акцентується на проблемі цілісності. Основна проблематика дослідження зосереджується навколо двох моментів: пошуку специфічних механізмів і зв'язків цілісності та визначення найбільш суттєвих і характерних форм взаємодії цілісного об'єкта із середовищем[176].
Системність знаходить своє відображення у кримінальному праві як багатоаспектному явищі — галузі права, галузі законодавства, галузі науки, навчальної дисципліни. Використання системного підходу тут обумовлюється розумінням кримінального права у будь-якому із наведених значень як цілісного системного утворення, яке формується із низки частин і множинності компонентів. Кримінальне право має багаторівневу структуру. Як галузь законодавства, воно є частиною системи іншого, більш високого рівня (системи законодавства), а його частини і більш дрібні компоненти (розділи, глави, статті), своєю чергою, становлять самостійні системи більш низького порядку[177].
Для того, щоб всебічно і повною мірою пізнати правове явище, дослідження не має бути локалізованим, ізольованим, відірваним від соціально-економічних відносин, які формуються в суспільстві. Предмет дослідження слід вивчати в межах усієї правової системи, у взаємозв'язку та взаємозалежності з іншими правовими явищами. Такий підхід дозволить правильно сформулювати завдання дослідження, допоможе зрозуміти причини виникнення, розвитку та руху досліджуваного правового явища, буде сприяти уясненню цілей і способів їх досягнення[178]. Системний підхід дозволяє вирішувати завдання, пов'язані із конструюванням системи кримінального законодавства[179]. Застосування системного підходу потребує від законодавця врахування раніше внесених змін. Ухваленню нових редакцій кримінального закону має передувати зіставлення проектованих новел із уже прийнятими[180]. Проте законодавець не завжди використовує системний підхід під час конструювання положень кримінального закону.
Загалом під час внесення змін і доповнень в систему законодавства слід брати до уваги те, що численність зв'язків у системі законодавства може не дозволити її негайно радикально переформувати. Існують залишки попередньої системи законодавства, певна інерція[181]. Таку «інерцію» щодо кримінального закону не можна вважати виправданою навіть у короткому часовому проміжку, із внесенням змін до законодавства одночасно слід враховувати і зв'язки цієї системи із кримінальним законом як її елементом.
На думку Л. Каска, відповідно до системного підходу, роль права полягає в тому, що воно є виразом зв'язків і відносин між елементами динамічної, статичної і субстанціональної систем такого об'єкта, як держава. Це обумовлено тим, що будь-яка система має три головні її складові: елементи (компоненти, частини), структура (зв'язки, відносини між елементами) і цілісність (з огляду на забезпечення елементами і структурою визначеної інтегративної якості чи ознаки об'єкта). Тому неможливо вивчати структуру якої-небудь системи незалежно від її складових елементів; структура (зв'язків, відносин) не існує окремо від елементів системи, тобто саме поняття зв'язків і відносин передбачає наявність елементів. Проте з іншого боку, дослідження елементів складу системи неможливе поза структурою. Поняття елемента системи існує лише тому, що встановлюються його зв'язки з певними іншими елементами, що забезпечують існування певної ознаки чи якості у об'єкта, що вивчається[182].
У проведених дослідженнях підтримуємо думку Н. Пікурова, який вважає, що системний підхід, як і будь-який інший спосіб пізнання істини, має сильні і слабкі сторони. До недоліків методу можна віднести закладену в ньому небезпеку надання системним ознакам начал, які зводять все лише до корисності для цілого і потребують пріоритету системи над її елементами.
У реальній дійсності системні зв'язки набагато багатші, динамічніші і не завжди передбачувані. Зміст системного об'єкта формується знизу вверх і зверху вниз, але залежно від його характеру може виникати перевага того чи іншого напрямку. Достатньо порівняти характер взаємозв'язку елементів усередині системи публічного і приватного права, щоб переконатись — все не є однотипним.
175
Ганьба Б. Системний підхід та його застосування в дослідженні державно-правових явищ / Б. Ганьба // Право України. — 2000. — № 3. — С. 41–44.
176
Юдин Э. Г. Системный подход и принцип деятельности. Методологические проблемы современной науки / Э. Г. Юдин. — М.: Наука, 1978 — С. 118.
177
Безверхов А. Г. Системный подход в науке уголовного права / А. Г. Безверхов // Системность в уголовном праве: материалы II Российского Конгресса уголовного права (31 мая — 1 июня 2007 г.). — М.: ТК Велби; Проспект, 2007. — С. 52.
178
Кузнецов А. П. Системность в уголовно-правовой науке — методологическая основа научного творчества / А. П. Кузнецов // Системность в уголовном праве: материалы II Российского Конгресса уголовного права (31 мая — I июня 2007 г.). — М.: Велби; Проспект, 2007. — С. 229.
179
Кузнецов А. П. Проблемы систематизации уголовного законодательства / А. П. Кузнецов, Н. Н. Маршакова // Конституционные основы уголовного права: материалы I Всероссийского конгресса по уголовному праву, посвященного 10-летию Уголовного кодекса Российской Федерации. — М.: Велби, 2006. — С. 308.
180
Крылова Н. Е. Системность в уголовном праве: некоторые критические замечания / Н. Е. Крылова // Системность в уголовном праве: материалы II Российского Конгресса уголовного права (31 мая — 1 июня 2007 г.). — М.: Велби; Проспект, 2007. — С. 224.
181
Тополевський Р. Б. Системні зв’язки юридичних джерел права: дис… канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 / Р. Б. Тополевський. — Х., 2004. — С. 59.
182
Каск Л. И. Системный подход в познании государства и права / Л. И. Каск // Правоведение. — 1977. — № 4. — С. 34.