Семантику виокремлюють як розділ логіки, результати її активно використовували і використовують у тлумаченні загалом та тлумаченні норм права зокрема.
Інтерпретація становить частину науки герменевтики і водночас є синонімом до терміна тлумачення. Крім цього, термін інтерпретація можна застосовувати із семантичним аспектом тлумачення для позначення стадії попереднього створення певного терміна. Як визначає більшість теоретиків права, саме питання інтерпретації залишається відкритим.
Герменевтика як загальнофілософська наука призначена полегшувати розуміння та інтерпретацію (тлумачення), а її різновид — юридичну герменевтику можна замінити словами «техніка тлумачення норм права». Коли говоримо про способи, види та ін., то в поєднанні доцільно вживати термін «тлумачення норм права» (тлумачення). Інтелектуально-вольова діяльність спрямована на з'ясування (усвідомлення) і роз'яснення волі законодавця матеріалізованої у нормі права, а також результати цієї діяльності узагальнюються терміном тлумачення норм права.
3. Аналіз позицій науковців у галузі тлумачення дає підстави вважати, що тлумачення кримінального закону — це інтелектуально-вольова діяльність, спрямована на з'ясування (усвідомлення) і роз'яснення смислу кримінального закону (його певних приписів) у разі необхідності з метою точного його застосування, та результати цієї діяльності.
4. Відповідно до логіки між суміжними поняттями, які утворюють зміст вказаних термінів, можуть виникнути три види відношень: а) відношення тотожності (рівнозначності або повного збігу); б) відношення підпорядкування; в) відношення часткового збігу[187].
Відтак значення термінів «тлумачення» та «інтерпретація» є тотожними; «інтерпретація» підпорядковується за значенням терміну «герменевтика», таке ж співвідношення термінів «тлумачення норм права» та «системний спосіб тлумачення норм права»; натомість значення термінів «тлумачення» та «коментар» частково збігаються.
5. Дослідження стосовно системного тлумачення кримінального закону вітчизняними науковцями не проводилися. Здобутки, наявні у цій галузі, вкрай обмежені й недостатні навіть для викладу у навчальній літературі.
Немає напрацювань щодо істотних ознак системного тлумачення кримінального закону, особливостей застосування такого тлумачення, визначення його прийомів та правил.
Недостатньо уваги приділено дослідженню особливостей використання системного тлумачення стосовно кримінального закону, що спонукає до системних досліджень у галузі кримінального законодавства України.
Розділ 2. Поняття системного тлумачення кримінального закону
2.1. Зміст та обсяг поняття системного тлумачення кримінального закону
Як відомо, поняття — це форма мислення, яка відтворює предмети і явища в їхніх істотних ознаках[188]. Частина науковців конкретизує таке визначення як форму логічного мислення, яка відображає предмет або явище в його істотних ознаках[189].
Під формою мислення у логіці прийнято розуміти різновиди мисленнєвого відображення дійсності: поняття, судження й умовивід[190].
Поняття відображає в предметі не всі його ознаки, а тільки загальні та істотні[191].
Під ознакою розуміють все те, в чому предмети схожі один з одним або чим відрізняються. Істотними (або суттєвими)[192] ознаками є такі ознаки, котрі відображають природу предмета, його сутність і відрізняють його від усіх інших предметів. Істотними ознаками є загальні та необхідні ознаки, такі, що належать усім предметам роду і без яких предмет немислимий[193].
Як зауважують О. Марін та Т. Марітчак, поняття не зводиться до дефініції, тобто до короткої вказівки на істотні ознаки об'єкта, відображуваного в понятті, але уникнути розгляду таких ознак неможливо[194].
Кожне поняття має свій обсяг і зміст. Під змістом поняття розуміють сукупність існуючих ознак предметів, відображених у понятті, його обсяг — це сукупність предметів або явищ, які мисляться у понятті[195].
Як зауважує В. Жеребкін, зміст поняття становлять ознаки, які відтворюють якість предмета і відрізняють його від інших схожих предметів.
Зміст поняття не очевидний, не даний безпосередньо у слові, він може бути установлений тільки за допомогою визначення цього поняття.
187
Конверський А. Є. Логіка: підручник для студентів юридичних факультетів / А. Є. Конверський. — К.: Центр учбової літератури, 2008. — С. 148.
188
Жеребкін В. Є. Логіка: підруч. для юрид. вузів і фак-тів / В. Є. Жеребкін. — Х.: Основа, 1995. — С. 24.
189
Ряшко В. І. Логіка: навчальний посібник / В. І. Ряшко. — К.: Центр учбової літератури, 2009. — С. 45.
190
Гвоздик О. И. Логика: учебное пособие для высших учебных заведений МВД / О. И. Гвоздик. — К.: Украинская академия внутренних дел, 1993. — С. 9; Жеребкін В. Є. Логіка: підруч. для юрид. вузів і фак-тів / В. Є. Жеребкін. — Х.: Основа, 1995. — С. 8; Тофтул М. Г. Логіка: посібник для студентів вишдх навчальних закладів / М. Г. Тофтул. — К.: Академія, 2003. — С. 20.
191
Ряшко В. І. Логіка: навчальний посібник / В. І. Ряшко. — К.: Центр учбової літератури, 2009. — С. 47.
192
Конверський А. Є. Логіка: підручник для студентів юридичних факультетів / А. Є. Конверський. — К.: Центр учбової літератури, 2008. — С. 136.
193
Жеребкін В. Є. Логіка: підруч. для юрид. вузів і фак-тів / В. Є. Жеребкін. — Х.: Основа, 1995. — С. 24.
194
Марін О. К. Кваліфікація злочинів при конкуренції кримінально-правових норм: монографія / О. К. Марін. — К.: Атіка, 2003. — С. 19; Марітчак Т. М. Помилки у кваліфікації злочинів: монографія / Т. М. Марітчак. — К.: Атіка, 2004. — С. 26.
195
Гвоздик О. И. Логика: учебное пособие для высших учебных заведений МВД / О. И. Гвоздик. — К.: Украинская академия внутренних дел, 1993. — С. 10; Ряшко В. І. Логіка: навчальний посібник / В. І. Ряшко. — К.: Центр учбової літератури, 2009. — С. 47; Тофтул М. Г. Логіка: посібник для студентів вищих навчальних закладів / М. Г. Тофтул. — К.: Академія, 2003. — С. 26.